Про саперів кажуть – вони йдуть попереду перших. І це правда. Вони встановлюють мінні загородження, які прикривають піхоту від важкої техніки противника. Мінні поля вони облаштовують часто під обстрілами, ризикуючи життям, виходять майже впритул до позицій ворога. Про свою роботу на передовій розповів сапер 5 Слобожанської бригади Джонні.
Боєць на позивний Джонні перевіряє місцевість. Він служить сапером, тож на позиції – заходить першим. Якщо металошукач зреагує на міну, боєць опускається до землі та повільно, ретельно перевіряє її щупом. За час служби він встановив сотні мінних загороджень у Донецькій та Луганській областях.
“Трохи промацуєш підхід до міни. Коли ти підходиш, обережно відгортаєш руками. Намагаєшся підкопатися під неї. І також щупом перевіряєш під нею, щоб не було мін-сюрпризів, — розповідає Джонні. І вже далі міну “знімають”. — Підкопуємося під міну, щоб можна було дістатися до бортика. Встановлюється кронштейн і потім з безпечної відстані ця міна виймається з місця постановки”.
У цивільному житті Джонні був менеджером-економістом, пішов воювати наприкінці 2022-го. Каже, вже не було сил дивитися, як окупанти знущаються з його рідної Харківщини. Потрапив до саперного розрахунку Нацгвардії. До того навіть в армії не служив. За спеціальністю, менеджер-економіст, саперній справі вчився з нуля. Багато чому – вже в бойових умовах. Перший бойовий досвід був на Луганщині.
“Постановка мінних бар’єрів, протитанкові міни – це було, по-перше, на той час найважливіше. З командиром ми ставили загороджувальні рубежі, щоб закрити позиції хлопців від ворожої техніки, щоб не змогла під’їхати та розбирати їх, — розповідає Джонні. Не приховує – інколи буває страшнувато. – Всі хочуть жити, всі хочуть повернутися до родини, до дітей. Перше що приходить в голову, коли ти туди виходиш, перелазиш за бруствер, що на тебе чекають і ти повинен повернутися до сім’ї”.
Саме родина і маленький син, який чекає на тата – головні мотиватори бійця.
“У мене є син. Я не хочу, щоб він бачив цю війну, з мене і так вистачає того, що він вже грається з хлопцями своїми в прильоти. Це не дуже дитячі забавки”, – говорить Євген.
Інженерна розвідка, пробиття доріг, якими далі підуть військові – це все робота саперів. Джонні скромно каже – не рахував, скільки мін зняв, врятувавши тим чином своїх побратимів від підривів. Не менше вони встановили мінних загороджень. Єдине, кажуть сапери, приємно чути, коли на наших мінах підривається ворожа техніка.
“Всі відчувають, що ця робота надаремно. Недаремно ризикуємо життям, тому що піхоті легше. В окопах, коли в них зашиті фланги, фронт від важкої техніки противника. Це ускладнює противнику штурмові дії, — додає командир підрозділу, де служить Джонні, Сергій. Зазначає, що він вражений тим, як швидко колишні цивільні стають холоднокровними профі. — Вони проходили навчання в навчальному центрі. Але навчання це одна справа, а бойове виконання цих задач — це зовсім інша справа. Мене особисто завжди дивувало, як вони долають стрес у бойових умовах, тому що часто треба виконувати завдання в безпосередній близькості до противника, під обстрілами, а це ж цивільні люди, які ніколи з цим не стикалися».
Висловлювання про те, що сапер може помилитися лише один раз – справедливе, каже боєць Джонні. Тож самовдосконалюється безперервно. І мріє після війни повести сина до школи.
Подробиці у відеосюжеті:
Відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ
