«Тримай дистанцію! Працюй короткими», – підказує інструктор з позивним Дяк. Його голос – як метроном: задає ритм кожному руху. Вони рухаються, як єдиний бойовий організм.

Тут головне – не геройство, а злагодженість. Один помилився – вся група під ударом», —говорить інструктор Дяк уже спокійніше, але так само жорстко.

Команда – і починається штурм. Декілька секунд – і простір наповнюється шумом. Бійці заходять у «ворожу» позицію, зачищають укриття, перевіряють кожен сектор. Але це лише половина задачі.

Гвардійці одразу закріплюються: розподіляють сектори, облаштовують укриття, готуються до можливої контратаки. Тут немає хаосу – лише холодна концентрація.

Раптом лунає нова команда. Є поранений. Один із бійців падає. Інший миттєво поспішає йому на допомогу. Руки працюють швидко і чітко: турнікет, перевірка стану, сигнал групі.

Є контакт, трьохсотий! Евакуація» – супроводжує свої рухи гвардієць, не відводячи очей від побратима.

Двоє підтягуються, ще один прикриває. Вони витягують пораненого з-під умовного вогню, рухаються до безпечної точки.

Найважливіше – не розгубитися. Тут немає часу думати довго. Все має бути відпрацьовано до автоматизму», – каже боєць уже після етапу, витираючи піт.

Навчання тривають без пауз. Кожен елемент – частина одного великого механізму. Тож всі має бути відпрацьовано до ідеалу. Тоді і весь алгоритм дій буде працювати.

Ми не вчимо окремим вправам. Ми готуємо до реального бою. Тут усе максимально наближено до того, що чекає там. І єдине, що рятує – це підготовка і люди поруч», – підсумовує інструктор Дяк.

Такі тренування відпрацьовують довіру, відповідальність і здатність діяти разом у найкритичніший момент. Тут формується те, що потім тримає позиції – холодна голова, чіткі дії і впевненість у побратимах.

Група комунікації Західного ТУ НГУ