Владислав Дерев’янко у Нацгвардії – з 2020-го року. Спершу служив строкову в Харкові, потім перевівся в Чернігів, де підписав контракт і майже рік виконував обов’язки оператора-навідника БМП.

24 лютого гвардієць прибув у частину, отримав боєкомплект на машину і з екіпажем висунувся на позиції, визначені для оборони міста. На все це злагодженій команді бойової машини знадобилося півтори години. 

Наступного дня надійшов новий наказ: зайняти оборону по кільцевій дорозі Чернігова, аби не допустити прорив ворога у місто. Разом із підрозділами ЗСУ, теробороною Нацгвардія боронила довірені рубежі.

«Дуже добре, що з нами були підрозділи 1-ої танкової бригади, які нещодавно повернулися на ротацію зі Сходу. Вони надавали потужну вогневу підтримку, завдяки якій вдавалося відбивати атаки ворога. Найбільш запам’ятався епізод, коли на кільцевій відбувся танковий бій. Мехвод противника там загинув, а комбат і навідник вибігли й сховались у приватному секторі», – розповів гвардієць.

Під час зачистки цього кварталу Владислав зі своїм екіпажем затримав двох російських військових. Із теплотою гвардієць згадує, як місцеве населення радо допомагало їм з одягом, їжею й нічлігом.

«Пам’ятаю, як на 26 лютого ми ночували у БТРі. Через мороз було холодно, адже ми теплого одягу, запасів їжі не мали. І от сьома ранку, я виліз з машини перекурити, і до нас якась бабуся підійшла, принесла теплий чай. Приємно згадувати це, як і те, як потім допомагали наші люди», – згадує військовослужбовець.

Нині Влад, як і практично всі його побратими, тримають свій професійний вишкіл у належному тонусі – зокрема, завдяки постійним спільним навчанням і тренуванням із підрозділами ЗСУ та прикордонниками. Адже, як він сам переконався, війна довела необхідність якісної підготовки, життєво важливої у бою.

За матеріалами департаменту комунікації МВС України