До Азову молодик долучився після 1,5 років в добровольчому підрозділі, бо прагнув завдати своєю роботою якнайбільше користі. Стати медиком у війську було природнім рішенням Микити, адже по закінченню магістратури генетика в ХНУ імені Каразіна у країні почалася війна.

«Я знайшов на Лобі-х посаду, яка відповідала моїм бажанням щодо рівня ризику та навичкам: я хотів працювати на фронті медиком медичного пункту, з обов’язками по “мед”, “кейс” та пішій евакуації».

Так Хлор приєднався до лав  бригади «Азов» у 2024 році.

У жовтні 2024 року під час перших бойових завдань в районі населеного пункту Неліпівка броньована колісна техніка, у складі екіпажу якої перебував Хлор, була уражена ворогом.

«Дорога звісно також була дистанційно замінована, незважаючи на це нам вдалося забрати поранених, але виїхати звідти – ні», – згадує герой.

Добре знаючи карту укриттів і фактичне розташування Хлор прийняв рішення перейти в укриття (стік для води під залізницею), в якому на той момент було кілька ворожих військових. Незважаючи на те, що у окупантів була перевага укриття, через попередню роботу наших танкістів ворог абсолютно втратив бойовий дух, що дозволило без втрат захопити їх в полон.

Хлор оперативно вивів екіпаж із району  вогневого ураження, після чого взяв участь у штурмових діях позиції противника. У ході бою захопив у полон військовослужбовця РФ. Отримана під час допиту інформація зробила вагомий внесок у покращення розвідувальних даних батальйону та сприяла успішному ураженню живої сили противника.

«Ворог зовсім не жалів ресурсів, щоб дістати нас звідти, так як те укриття мало важливе тактичне значення для їхнього просування, за 24 години там використав десятки фпв та скидів, 6 з яких були з газом, завдяки нашому підрозділу РЕБ жодне влучання не було ефективним. Важким був перший скид газу, бо ставить перед вибором: чи покинути укриття за межами якого вже готові засоби ураження чи боротись з ворогом в укритті. Щоб зменшити вплив газу ми закрили другий напівзавалений вхід в трубі, щоб газ повільніше проходив всередину, а також відкривали інший, щоб залишки швидше вивітрились, це зменшило ефективність таких скидів», – згадує ті події Микита.

Через приблизно 24 години азовцям вдалось пішки з двома полоненими вийти звідти не зазнавши додаткових втрат.

«Хлор регулярно виконував завдання з евакуації поранених побратимів із районів Неліпівки та Леонідівки, працюючи медиком на бойових броньованих машинах і гусеничній техніці. Завдяки його сміливим і професійним діям життя багатьох українських воїнів було врятовано», – розповідає Бонус, побрим Хлора.

Врятувати побратима у полум’ї на сортувальному пункті

Багато цікавого згадує Хлор під час роботи і на польовому сортувальному пункті поблизу Щербинівки упродовж 2025 року. Власне, як каже сам, починаючи з того, що пункт цей був розташований близько до передових позицій, що у свою чергу ускладнювало логістику і пожвавлювало роботу медиків через постійний вогневий вплив окупантів.

Одним з випадків, який добре запам’ятав наш герой – надання допомоги побратиму з іншого батальйону, що мав поранення з масивною кровотечею в руку та ногу. До нас він потрапив з конверсією на нозі і високим турнікетом на правій руці.

«Під час огляду ми побачили, що поранення супроводжується відкритим переломом ліктьової кістки і зрозуміли, що конверсія буде непростою задачею. Дистанційно порадившись з травматологом, прийняли рішення виконати її. Перед початком ми залили пораненому кров, яку нам скинули з дрона і всі необхідні медикаменти. Але під час роботи ворог скинув на нашу позицію запалювальний боєприпас та підпалив позицію, тож закінчували надавати допомогу ми на позиції, що горить», – згадує медик

Вогонь вдалось зупинити перш ніж він проник всередину підвалу, а тампонада була успішно і після тривалої евакуації медикам «Азову» вдалося зберегти руку воїна.

«Микита проявив витримку, самовідданість та високу психологічну стійкість під час інтенсивних бойових дій. Він діяв впевнено й рішуче, стабілізуючи поранених у складних умовах постійної загрози, надавав невідкладну медичну допомогу та забезпечував збереження життя бійців до моменту подальшої евакуації. Його холоднокровність та професійні навички неодноразово дозволяли стабілізувати важкопоранених у критичні моменти»,– згадує Саргас.

Під ворожим вогнем, 8 кілометрів пішки, з двома пораненими

Під час вимушеного відходу групи медиків із сортувального пункту двоє бойових медиків отримали важкі поранення. Друг «Хлор» оперативно організував надання медичної допомоги, зберіг їхнє життя та пішим порядком доставив поранених до наступної ланки медичної евакуації, попри постійний вогневий вплив противника на групу евакуації. Постраждалі були успішно стабілізовані та направлені до медичних закладів.

«Коли ми виходили з позиції, то ворог мав кілька точок накопичення вздовж нашого маршруту, а сам маршрут майже повністю попадав в зону ефективної роботи всіх засобів ураження ворога. Майже на виході з Щербинівки Райто, наш побратим,  наступив на міну типу “пфм”, вибухом відірвало стопу по суглоб, другий побратим Мойша швидко наклав йому турнікет, що допомогло уникнути крововтрати», – переконаний Микита.

З допомогою групи РВП азовці перемістились в укриття для ночівлі, де Хлор  побачив, що кінцівка Райто досі підтікає, тому він прийняв рішення дотягнути турнікет.

«Це було важке рішення, бо знаєш що біль буде жахливим. Тож, дотягнувши турнікет на максимум кров зупинилася. Знеболення не допомагало, але Райто, будучи лікарем знав, що так треба, хоч і було дуже важко. На другий день, так як рухатись необхідно було швидко, ми несли періодично Райто на спині», – розповідає Хлор.

Так, їхня трійка пройшла близько 8 км. Вночі їм вдалося передати Райто на евакуацію. Під час повернення з точки евакуації другий побратим Мойше також наступив на міну.

«Вибух вночі нагадував розрив 120 міни. Міна відірвала ліву ногу Мойше на рівні середини гомілки, зламала праву гомілку і порвало барабанні перетинки. Мені пощастило більше, лише відчутна контузія. Коли я підбіг до нього побачив як він показує на турнікет, як я дізнався потім це було тому що через вибух його руки заніміли і він не міг його дістати.

Після чого Хлор наклав високі турнікети і з допомогою тих самих побратимів з РВП затягнув Мойшу до укриття.

«При світлі травми виглядали жахливо, але досвід роботи бойового медика не дав мені розгубитись і я одразу почав працювати. Спочатку переоцінив поранення, потім поставив катетер та замовив скид крові, ввів необхідні препарати, кров і перейшов до конверсії», – каже герой.

Тампонада множинних поранень на зламаній нозі була складна але успішна. Закінчивши першу ногу Хлор подивився на годинник, який показував 2,5 години з моменту поранення.

«Я хотів зберегти йому ноги, скільки це було можливим», – каже герой.

 Незважаючи на важку травму колінного суглоба Хлор оцінив, що так як задня поверхня коліна неушкоджена, то і нерви та судини мають бути цілі, отже конверсія можлива. З першої спроби йому вдалось перемістити турнікет до ампутації, а вище поранення провести тампонування.

«На все пішло близько 10 гемостатичних бинтів та 15 бандажів і 4 години безперервної роботи з нудотою та дзвоном у вухах після контузії. Потім три дні ми тягнули пораненого на пластикових напівжорстких ношах до евакуації. У решті решт Мойше вдалось зберегти праву ногу і повністю стегно лівої», – каже медик Хлор.

Героїзм Сил оборони – це бажання вижити у пеклі боїв

Починаючи з 2022 року друг Хлор проводив навчання з тактичної медицини. У 2024 році виконав близько 100 виїздів на ЛБЗ в ролі не тільки медика, а ще й штурмана. Солдат Будко Микита Андрійович удостоєний відзнаки Головнокомандувача Збройних Сил України «За збережене життя» та РНБО України III ступеня.

«На мою думку війську в першу чергу не вистачає підтримки з боку тилу та кадрів, а вже потім вже озброєння. І так, це все компенсується героїзмом воїнів Сил оборони. Наприклад, один з ротних медиків шостого батальйону Аскольд тягнув пораненого кілометрами, так само кілометрами виходив пішки, як виявилось потім маючи стрес переломи обох ніг. Але героїзм потрібен тільки тоді коли все йде не за планом. Вважаю, що подвиг або героїзм проявляється, коли людина свідомо йде на ризиковану задачу, бо ж вибратись живим і врятувати побратима під час форс-мажорної ситуації це просто бажання вижити на полі бою», – наостанок каже герой.

Пресслужба НГУ

за матеріалами бригади “Азов” НГУ