У стінах Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка голова Тернопільської військової адміністрації Володимир Труш вручив державні нагороди рідним військовослужбовців, які загинули виконуючи бойові завдання у боротьбі з російськими окупантами.

Указами Президента України Про відзначення державними нагородами:

• медаллю «За військову службу Україні» нагородили молодшого лейтенанта окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Таритіна Дмитра Андрійовича. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну він перебував на передовій, брав участь у боях за Маріуполь, де й загинув 15 квітня 2022 року. У загиблого залишилися дружина та маленький син. Дмитрові було 25 років.

• орденом «За мужність» III ступеня та медаллю «За військову службу Україні» нагородили молодшого сержанта окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії Маслова Миколу Вікторовича. Навіть під час найжорсткішого бомбардування Маріуполя, він знайшов сили та можливість забрати рідних у безпечне місце, один з бункерів заводу «Азовсталь». Отримав контузію, але продовжував обороняти рідну землю. Допомагав іншим людям продуктами та медикаментами. Завдяки цьому вони вижили й були евакуйовані спільними силами ООН 3 травня 2022 року, як і його мати та бабуся. Загинув Микола дорогою на позиції, потрапивши зі своєю групою під ворожий артилерійський обстріл на 71-й день оборони Маріуполя. Військовому було всього 23 роки.

• медаллю «За військову службу Україні» нагороджено старшого сержанта Карася Миколу Олександровича. Героїчно тримав оборону Маріуполя, «Азовсталі». За наказом разом з побратимами залишив позиції та потрапив у полон до російських окупантів. Вранці 29 липня 2022 року окупанти завдали удару по виправній колонії в окупованій Оленівці, де перебував Микола. Чоловік загинув на місці. Військовому було 36 років. У нього залишилась мати.

«Ця нагорода дуже важлива, оскільки хочу зберегти її для нашого сина і показувати йому, що тато був Героєм! Ми переселенці з Маріуполя й усе, що в нас було залишилось там. Сподіватися, що ми повернемося додому надто оптимістично, тому поки це єдине, що я можу зберегти для нашої маленької дитини про його батька», — каже дружина загиблого офіцера полку «Азов» НГУ Адрія Таритіна Надія.

Група інформації і комунікації Західного ТУ