«У мене є мрія – прожити життя недаремно і, окрім здобуття перемоги на фронті, допомогти багатьом дітям-сиротам», – йшлося у заповіті Максима», – цей свій заповіт нацгвардієць Максим Нагорний написав у 18 років і саме ці слова хлопця цитував Президент України Володимир Зеленський з трибуни Верховної Ради.
Тоді як у 18 років більшість планують життя – Максим готувався до останньої краплі крові боронити Батьківщину, бо саме вона замінила чоловіку батьків. Боєць, який виріс сиротою, став для багатьох прикладом мужності та незламності.
Цього літа мужній воїн загинув, відбиваючи атаки окупантів.
Максим у 18 років добровольцем став до лав Збройних Сил України, потім служив у волинському підрозділі Національної гвардії України і 3-й бригаді оперативного призначення НГУ «Спартан». Він постійно перебував на зв’язку зі своєю нареченою та сестрою. 17 липня написав, що перебуває на Покровському напрямку і має виходити невдовзі вийти на бойове завдання. А вже за декілька днів він потрапив під мінометний обстріл росіян і загинув.
«Його щирість, відданість службі та безмежну любов до Батьківщини запам’ятали всі, хто його знав. Його родиною був весь народ. У волинському підрозділі Національної гвардії України Максим зарекомендував себе, як відданий і надійний побратим, приклад для інших військовослужбовців. Вмотивований, сміливий, розсудливий, гвардієць завжди знаходив час, щоб підтримати бійців, запалити серця оточуючих і надихнути їх на боротьбу. Його присутність додавала впевненості, а віра в перемогу була незламною», – поділився офіцер волинського підрозділу Віталій Михальчук.
Сотні жителів Луцька прийшли вклонитися подвигу Максима Нагорного, схилити голови у молитві та подякувати за мирне небо, яке захисник боронив заради майбутнього Батьківщини. Нацгвардійці і містяни віддали останню шану воїну, схиливши голови у скорботі та вдячності. Нацгвардійця поховали з військовими почестями за день до його 21-річчя.
