Це звуки українського FPV-дрона на полігоні. Але такий самий звук, тільки вже російського, з бойовою частиною, не раз чули жителі північних районів Харкова – П’ятихаток, Олексіївки та Салтівки. Дрони били по автівках – є загиблі й поранені.

Нацгвардієць 5 Слобожанської бригади «Скіф», колишній айтівець, який понад два роки працює з безпілотниками, каже: радіус ураження FPV-дронами постійно розширюється. Ворог невпинно їх модернізує. Тож вони летять набагато далі, навіть попри те, що лінія бойового зіткнення не рухається.

І ми, і ворог переходимо на нові частоти, які більш далекобійні, нові радіодеталі. Останні півтора року – це час оптоволокна, і на оптоволокні вже можна літати дуже далеко, тобто побороли РЕБ, радіогоризонт, і можна залітати набагато далі», – розповідає інструктор із бойової підготовки 5 Слобожанської бригади НГУ Михайло із позивним Шарік.

Через це невеликі, але смертельно небезпечні безпілотники регулярно долітають до Харкова. Демонструючи ворожий семидюймовий FPV-дрон, інструктор пояснює: у середньому такий апарат може нести від 1 до 1,5 кг вибухівки.

Бойова частина буває дуже різною: осколково-фугасною, кумулятивною чи термобаричною. Противник обирає тип боєприпасу залежно від поставленого завдання», – зазначає нацгвардієць.

В умовах міської забудови почути наближення дрона складно. Проте, якщо ви розпізнали характерне дзижчання FPV, військовий радить негайно шукати надійне сховище.

Необхідно спуститися в метро, підвал або інше надійне укриття. Ті FPV-дрони, що здатні долетіти до Харкова, мають невеликий заряд бойової частини, тому в капітальному бетонному укритті вони фізично не зможуть завдати вам серйозної шкоди. Намагатися тікати чи, тим більше, стріляти по ньому — це невиправданий ризик і крайні заходи. Найкраще і єдине правильне рішення — просто сховатися», – наголошує Михайло.

У місті рятівними укриттями можуть стати будь-які приміщення: під’їзди, підвали чи бетонні зупинки. А ось залишатися в машині категорично не можна.

У крайньому разі, якщо ви вже чуєте близько якийсь звук FPV, ви можете покинути машину і вийти кудись просто в кущі. Жоден дрон сильно не залетить, тому що, ну, просто механічні пошкодження пропелера – він заплутається, впаде», – додає Михайло.

Тікати від дрона пішки чи на машині, намагаючись маневрувати, теж не варто.

На автівці від оптоволоконного дрона в принципі багато шансів: якщо ви почнете їхати 80–100–150 км/год, то вас не наздоженуть. А якщо це радіокерований дрон, то зараз і в нас, і у противника вже є такі FPV, які літають 180–200 км/год, тобто від радіокерованого не факт, що ви втечете», –  підсумовує Слобожанський «Скіф».

Безпілотники можуть атакувати не тільки з повітря. На дорогах на людей і техніку можуть чатувати й дрони-«ждуни». До них краще не наближатися, не чіпати і якомога швидше йти геть.

До FPV-дрона, поміченого на дорозі, краще не наближатися на 50, а то й на 100 метрів. І в жодному разі не можна самотужки намагатися його знищити.

Майже всі боєприпаси зроблені дуже хитро, там різні плати ініціації, які мають магнітні датчики. Тобто ви підійдете з чимось металевим до дрона на дистанцію 5 м або під’їдете на машині на дистанцію 5 м, він здетонує. Якщо ви від’єднаєте батарейку, він може вибухнути. Якщо ви переріжете оптоволокно, він може вибухнути», – застерігає Шарік.

Гірше дрони летять за зустрічного вітру, а в тумані погано орієнтуються і падають. Але технології розвиваються, радіус їхньої дії постійно зростає. Тож, попереджають бійці, у прифронтових містах ворожої техніки ставатиме дедалі більше.

Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ