Нацгвардієць Валентин на псевдо Шелбі проходить службу в 3 бригаді оперативного призначення «Спартан» з січня 2023 року, за цей час встиг пройти через важкі бої в Бахмуті, поранення та повернення до строю. Боєць розповів про прагнення до перемоги, свій підрозділ, бойове братерство та власну мотивацію.
До початку повномасштабного вторгнення Валентин працював в поліції, після звільнення планував відкрити власну справу, але життя кардинально змінилось.
«Перші місяці війни я займався волонтерською діяльністю зі своєю дружиною та друзями. Коли кошти були майже всі витрачені, і уже більш великі офіційні волонтерські організацій почали свою роботу, я прийняв рішення, що я беру свої речі і йду до військкомату і буду вступати до лав військ і боронити нашу неньку Україну».
Прийшовши до військкомату Шелбі потрапив до військової частини Національної гвардії України 3056, де проходив службу протягом 10 місяців. Вже саме там почалося формування підрозділу, який зараз діє у складі бригади «Спартан».
«Під час служби в 3056 у нас сформувалась група, 8-10 осіб, які були дуже вмотивовані, мали схожі погляди, хотіли приймати участь безпосередньо в бойових діях і знищувати ворога. І двоє хлопців з цієї групи перевелися раніше до бригади «Спартан» і тоді ж запропонували нам і ми тією групою, що залишалась в Херсонській частині, це 6 осіб, вирішили однодумно, що всі разом переводимось до 3 бригади оперативного призначення».
До бригади «Спартан» Шелбі доєднався 17 січня 2023 року. І майже одразу потрапив до Бахмуту.
«На той час про нас розповіли, що ми злагоджені, до цього ми в Херсонській частині проходили злагодження протягом 2-2,5 місяців цією ж групою і тому нас одразу відправили в Бахмут. Потрібно було допомагати хлопцям».
У Бахмут підрозділ Шелбі потрапив 28 січня, а вже 30-го був бойовий вихід. Першим завданням стало відновлення зв’язку з позицією, що не відповідала. Боєць та три його побратими виконали поставлену задачу та паралельно евакуювали поранених до медичного пункту.
«Ми виконували дуже багато завдань, перший тиждень в Бахмуті, як я зараз вже аналізую, він був найтяжчим, тому що, перші 6 днів виконували ці бойові завдання «нон-стоп», спали 2-3 години, приїжджали з завдання, поїли, трішки відпочили і знову на нове завдання. Потім інтенсивність дій спала, але складність та ризикованість була не меншою».
Небезпечність виконання завдань була в тому, що ворог безупинно обстрілював позиції з артилерії, супроводжував дронами та намагався обійти з флангів. Постійно вступали в прямий контакт з ворогом. Бої точилися в приватному секторі і лінія оборони була такою, що ворог був на протилежній стороні вулиці, вогонь вівся з будинка в будинок.
«Я вступив в прямий контакт з ворогами, коли наші позиції були на території заводу кольорових металів і нам потрібно було провести розвідку і завести групу на вогневу позицію. Там, під час розвідки, ми вступили в бій. Контакт був 3-4 метра з ворогом, ми не розгубились, зробили те, що мали зробити, знищили ворога, відійшли, доповіли керівництву, потім пішли знову на розвідку і вже успішно зайшли на вогневу позицію».
Під час повернення з розвідки Шелбі з побратимом натрапили на спостережний пункт ворога та вступили в бій, під час якого отримав осколкові поранення.
«Я не відразу зрозумів, що мене поранило, я відчув, що у мене почала терпнути нога, попросив побратима глянути чи є кров, він сказав, що маленька цяточка. Чесно, я не хотів покидати Бахмут, але мене евакуювали до госпіталю».
За словами Шелбі, однією із складових успішного виконання бойових задач є бойове братерство у підрозділі: коли всі працюють злагоджено, як єдиний механізм, як одна сім’я.
«Я не забуваю і ніколи не забуду тих хлопців, з якими я знаходжусь тут, адже зараз більшість часу я проводжу з ними. Ми їмо разом, ми спимо разом, ми виконуємо разом бойові завдання і я думаю, що це братерство залишиться вже на все життя».
Говорячи про власну мотивацію Шелбі зізнається, що не хоче, щоб майбутні покоління українців переживали те, що зараз відбувається.
«Я мотивую себе тим, що я прийшов сюди, як і мої побратими, захищати свою домівку, своїх рідних і близьких та закінчувати цю страшну війну, щоб вже наші діти не воювали, щоб вони не бачили і не знали цього горя, яке є сьогодні в нашій країні. Майбутня Перемога буде саме для них».
Відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ
