– Пане Дмитро, розкажіть, будь ласка, чим відрізняється робота військового психолога від цивільного?

– Військовий психолог працює здебільшого в зоні підвищеного навантаження. Це й обмеження часу на відновлення, і польові умови проведення роботи з особовим складом, і постійні відрядження. Важливим є також необхідність охоплення 100% військовослужбовців у своїй роботі. Бо не можна з одними працювати, а інших ігнорувати.

Також військові психологи приділяють велику увагу психодіагностичним засобам вивчення гвардійців.

На відміну від нас цивільні психологи можуть впливати на кількість клієнтів, з якими працюють, призначати зручний час та місце. Якщо ж цивільний психолог не в ресурсі, то він сам визначає час та період для відновлення.

Проте і цивільні, і військові психологи зараз роблять надзвичайно важливу роботу кожен у своєму напрямку.

– Якими якостями, знаннями й вміннями повинен володіти військовий психолог?

– З огляду на перше запитання я б зазначив, що військовий психолог повинен мати високу стійкість до емоційного вигоряння. Звичайно мати психологічну освіту та знати закони людської психіки. Вміти надавати та навчити першій психологічній допомозі, вміти працювати як індивідуально, так і з великою аудиторією, бути готовим працювати в будь-яких умовах, також швидко відновлюватися.

З навичками все просто – їх потрібно вдосконалювати, постійно працювати з людьми. Цікавитися статтями та книжками за своїм напрямком, брати участь в онлайн-курсах, не «відділятися» від психологічної спільноти.

– Як психолог допомагає на стадії відбору визначити, яку роботу в підрозділі краще доручити виконувати конкретному кандидату, де він проявить свої найкращі якості, а також як психолог допомагає командиру працювати з колективом?

– На стадії відбору психолог проводить бесіду з кандидатом, проводить вивчення засобами психодіагностики. Це дозволяє розуміти особливості психіки військовослужбовця, та відповідно, прогнозувати поведінку в екстремальних умовах, а також надавати рекомендації командирам підрозділів щодо залучення солдата до відповідних завдань.

– Які цілі та завдання психолога підрозділу, окрім необхідності запобігання негативних змін у психіці військовослужбовця й допомоги командирам зрозуміти, що відбувається з бійцями в бойових та екстремальних умовах?

– Військовий психолог здійснює професійно-психологічний відбір, професійно-психологічну підготовку, психологічний супровід виконання службово-бойових завдань. Проводить вивчення соціально-психологічного клімату у військових колективах та залучається до психологічної допомоги та реабілітації поранених військовослужбовців.

– Чи важливо військовим психологам, працюючи з особовим складом, формувати у військовослужбовців психологічну готовність до виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах, або в умовах підвищеного стресу?

– Звісно, надання допомоги командирам з питань створення ефективної системи підтримання психологічної готовності та стійкості для виконання службово-бойових завдань – це один із головних напрямків діяльності військового психолога.

Наприклад, солдат може знати посадові обов’язки та інструкції щодо дій в різних ситуаціях, відмінно володіти зброєю, проте у разі прильоту ворожої міни розгубитися або запанікувати. Щоб зменшити такий хід подій, ми, психологи, приділяємо багато уваги саме психологічній готовності до виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах, а саме – наданню першої психологічної допомоги в бою, вмінню роботи зі станом ступору чи афекту тощо.

– Які найважливіші завдання психолога під час роботи з військовослужбовцями після повернення з фронту?

– Тут і військові, і цивільні психологи мають одне головне завдання – не нашкодити! Саме для того є такий захід, як психологічна декомпресія. Під час цього заходу ми приділяємо увагу діагностиці військовослужбовців, оцінюванню психологічного стану та готовності до зустрічі з родиною. Нерідко буває, коли під час екстремальних ситуацій, військовослужбовці подумки ще перебувають в зоні бойових дій та не можуть «відпустити» ситуацію, яка трапилася. Такий психічний стан є потенційно небезпечним, адже може призвести до появи ПТСР (посттравматичного стресового розладу).

– Чи є особливості роботи з бійцями, які проходять реабілітацію в медичних закладах? Які саме?

– Коли ми відвідуємо військовослужбовців в медичних закладах, то маємо розуміти, що людина зустрілася з додатковим життєвим викликом. Позаяк ми маємо війну, маємо невизначеність майбутнього, та ще й на додачу здоров’я потребує відновлення. В таких випадках ми, як психологи, підставляємо своє плече, щоб солдат розумів «я не один, я маю підтримку».

– Як Ви та Ваші колеги відновлюються після комунікації з особовим складом, адже психолог також втомлюється морально.

– Психологи теж люди. Ми теж маємо свої життєві виклики. І відновлення – це зона власної відповідальності. Я б порівняв цей процес з тим, як автомобіль проходить технічний огляд. Якщо ви хочете, щоб машина виконувала свою функцію, долала бездоріжжя, швидко та без ризику довезла вас з пункту «А» в пункт «Б», ви маєте бути впевнені, що по дорозі не відвалиться колесо. Це наша відповідальність знаходити ті методи саморегуляції, які надають швидке відновлення. Можемо взяти для прикладу метод «BasicPh» та знайти свій ресурс. Проте, основою все ж таки є повноцінний сон, здорове харчування, фізична активність та відпочинок.

– Які поради Ви могли б дати своїм цивільним колегам: що не варто казати військовослужбовцям під час спілкування, на які теми є табу або чого краще уникати в розмові?

– Я б сказав, що усе залежить від того, наскільки довірливі стосунки ви маєте з військовослужбовцем. Зазвичай військові уникають тем, пов’язаних зі службою, зокрема й з перебуванням в зоні бойових дій, чи теми поранень, чи теми втрати побратимів. Уникання цих тем пов’язане з тим, що військовослужбовці не впевнені, що цивільна людина їх зрозуміє, адже живе в зовсім інших умовах, стикається з іншими проблемами та негараздами. Також військові, з позиції турботи, просто не хочуть травмувати іншу людину тими історіями, які приносять так багато переживань чи страждань.

– Які б рекомендації Ви дали близьким людям військовослужбовців, що нещодавно повернулися з передової?

– Просто будьте поруч та будьте щирими. Дайте час на відновлення для вашої близької людини, яка повернулася у мирне життя. Не потрібно перебільшувати із турботою, адже військовий тривалий час не мав такого тісного контакту з вами та покладався на себе чи на товаришів по службі. Проте не потрібно уникати контакту, адже тоді військовому важко буде відчути підтримку з вашого боку. Важливо показати, що ви приймаєте людину після повернення, приймаєте її зміни, якщо такі відбулись та просто готові бути поруч.

Відділення інформації та комунікації Північного Київського ТУ

Фото з архіву Дмитра Панченка