В цивільному житті він лікар-невролог, а сьогодні – санітарний інструктор одного з підрозділів Національної гвардії.
Молодший сержант Юрій протягом двадцяти двох років працював лікарем-неврологом у Хмельницькому обласному серцево-судинному центрі. Чоловік не мав військового досвіду й все життя лікував дорослих та маленьких пацієнтів. Юрій згадує, що напередодні війни, як і більшість українців, з напруженням спостерігав за розвитком подій на кордонах рідної країни. Він до кінця не вірив, що росіянам вистачить нахабства розпочати загарбницьку наступальну операцію з усіма її жахливими наслідками.
«Коли вже було очевидно, що велика війна настала, коли почалися перші бомбардування мирних міст та сіл, я, не маючи досвіду навіть строкової військової служби, але маючи понад два десятки років медичного досвіду , одразу вирішив піти в найближчу частину Нацгвардії та добровільно мобілізуватися, – розповідає Юрій. – Так я став військовим медиком. Зараз надаю медичну допомогу побратимам, навчаю хлопців, як діяти у кризових ситуаціях, коли поряд не буде медика, як зберегти життя та подбати про збереження здоров’я в умовах війни».
Молодший сержант залишив білий халат у лікарняному кабінеті. Він одягнув гвардійський однострій, взяв до рук зброю і тримає власний медичний фронт, лікуючи, навчаючи й дбаючи про збереження життя й здоров’я побратимів-захисників.
Детальніше дивіться у відеоматеріалі:
