Весною 2021 року я призвався на строкову військову службу в Національну гвардію в місто Павлоград. Після п’яти місяців несення служби був переведений в харківську оперативну бригаду. Проходжу службу за посадою стрілець-зенітник в зенітно-ракетному артилерійському дивізіоні, зенітно-ракетній батареї.

23 лютого я заступив в добовий наряд вартової служби і вже 24 лютого о четвертій ранку заступив на пост, а о п’ятій годині ранку почалися обстріли міста Харкова. Після обстрілу міста наша внутрішня варта була змінена – ми екіпірувалися, озброїлися і виїхали на позиції в околиці міста.

З початку війни ми несли службу на посту. 6 березня о 18-ій годині вечора нам дали інформацію, що летять дві повітряні цілі зі сторони Білгородської області. Ми зібралися, екіпірувалися, взяли ПЗРК «Перун» польського виробництва і піднялися на кришу. Після того ми почали спостереження через тепловізор і після виявлення цілі, ми почали працювати і знищили літак Су-25. Пізніше льотчика літака було знайдено і взято в полон.

Після падіння літака через декілька годин почався обстріл ворожою артилерією наших позицій, але ми залишалися для охорони повітряного простору.

Через декілька днів після збиття літака у мене була зустріч з начальником Східного територіального управління Національної гвардії генерал-майором Олегом Сахоном. Він подарував мені особистий годинник – це було показником для мене, що наша робота не є марною. Про це я не хотів розповідати батькам, друзям, тому що не вважаю це великим подвигом. Я просто виконував військовий обов’язок, так як і всі військовослужбовці Національної гвардії.

Дуже приємно, що батьки мною пишаються, друзі телефонують, цікавляться цією історією та підтримують, дуже пишаюсь тим, що український народ нас підтримує, вірить в нас, в нашу армію».

 Група інформації та комунікації військової частини 3017