Боєць бригади “Червона Калина” з позивним Художник свою військову “кар’єру” як пілот розпочав ще під час боїв на Донеччині та Луганщині. Зокрема, проводив аеророзвідку та допомагав звільняти Білогорівку Луганської області. Тоді уперше потрапив під ворожі обстріли під час роботи на відкритій місцевості. Але запевняє, що піхотні підрозділи, які звільняли місто, виконували набагато складнішу роботу.
Художник розповідає, що два роки тому пілоти БПЛА ще не сильно використовували РЕБ, виносні антени та мачти. Всьому доводилось вчитись буквально “на колінках”, так як необхідної теоретичної бази не існувало. Після початку контрнаступу на Південному напрямку, оператори дронів виконували вже набагато більш різноманітні задачі.
«Це технології, вони не стоять на місці. За цим потрібно вміти слідкувати. Відсіювати старе та користуватись тим, що наразі є актуальним і справді робочим, перевіреним. Більшість роботи проводиться все таки зараз дронами. Це розвідка, це ураження, мінування. Це дуже круто, це дуже важливо. Шкода, що таких можливостей не було раніше», – розповідає військовий.
З часом військовий проходив різні курси та вивчав техніку роботи з різними дронами самостійно. Наразі працює не тільки з розвідувальними дронами, але й вміє керувати FPV, а основні задачі виконує на великих дронах-бомберах. Їх окупанти називають “Бага Яга”.
Каже, що через відсутність готової теоретичної бази пілотам БПЛА доводиться постійно самим шукати виходи з різних ситуацій. По суті, самим писати історію застосування дронів у війні. Військовий також погоджується з твердженням, що досвід комп’ютерних ігор позитивно впливає на здібності пілотів.
«Дрібна моторика завжди “лайк” для пілота. Це потрібно практикувати. Тому коли дрон переходить у режим без стабілізації. У режим “аса” так званий. Ти тоді справді починаєш відчувати ці всі свої години ігор на геймпадах у якийсь CS чи PUGB. Там дрібна моторика потрібна. У нас так само», – каже він.
Усіх тонкощів щодо своїх задач гвардіцєць не розкриває, але каже, що постійно чує слова подяки від бійців інших підрозділів. Своїх побратимів Художнік називає другою сім’єю, яка знаю про тебе все. Твої проблеми та те, що тебе турбує. Гвардієць відчуває справжнє військове братерство в бригаді. Мрією гвардійця після завершення війни є те, щоб усі його побратими цілі та неушкоджені повернулись до своїх рідних і близьких.
«У мене дружина, в мене молода сім’я, багато друзів. Я хочу, щоб я проводив уже свій вільний час поряд із ними. З тими людьми, які мене потребують. І яких потребую я. І так само мрію, що це було у кожного побратима, який зараз тут де і я. Щоб кожен вже був у себе вдома. Був там, де його чекають. Там де його люблять. Головне – цілий і неушкоджений. Це найголовніше», – каже Художник.
