Він ніколи не думав про саперну справу, просто шукав себе, змінивши багато професій. Працював в різних галузях – водієм, на будівництві, в столярному цеху, поліцейським, але коли познайомився з саперною справою це стало справою його життя.
Напередодні Дня інженерних військ командир інженерно-саперного взводу 35 Сумського полку Роман Левченко розповів про свій шлях у Національній гвардії України.
«В Нацгвардію потрапив у квітні 2023 року, якраз формувався саперний взвод. Подав свою кандидатуру, її прийняли. Скажу наперед мені одразу сподобалася «саперка». Став спочатку на посаду електрика-моториста і почали одразу з хлопцями працювати, ділилися досвідом, підказували один одному. І так ми виїхали на нашу першу ротацію у 2023 році на гуманітарне розмінування Херсонщини. Оскільки частина області була частково звільнена від російських загарбників і ті села, поля, посадки, де вони були – це все було заміновано. І нашою роботою було проходження кожного сантиметру землі та виявлення і знешкодження вибухових пристроїв. Багато закладених мін, дуже багато нерозірваних снарядів, були й підступні міни-пастки. На одній з таких я втратив товариша…» – розповідає Роман.
Наступним випробуванням для Романа став Лиманський напрямок, де характер робіт був зовсім іншим, через постійні обстріли та характер місцевості.
«З березня 2024 року ми були у відрядженні у Серебрянському лісництві. Пам’ятаю село Терни, постійні обстріли з великого калібру та складна місцевість. Характер завдань зовсім інший ніж на Херсонському напрямку, там ми ходили відносно спокійно, уважно дивились, що у нас під ногами, та що над нами летить. А на Лиманському напрямку точилися бої», – говорить гвардієць.
Сапери, каже гвардієць, часто йдуть попереду розвідки, основних сил піхоти.
«Головне внутрішньо налаштуватися, що ти йдеш першим. Також треба бути впевненим в товаришах, у своєму напарнику. У саперів дуже важливо попрацювати разом деякий час, пройти бойове злагодження. Ще один момент – важливі людські якості. Якщо людина не підходить тобі по своєму характеру, ти з нею не спрацюєшся. Наприклад, коли нас прирядили до бригади «Азов», ми тиждень притиралися, обмінювались досвідом, дивились, що у кожного краще виходить і після цього вже визначали собі пару і вона призначалася на конкретну задачу, де потрібні свої специфічні навички», – каже Роман.
Посада командира – це завжди відповідальність за своїх людей.
«Від себе я вимагаю, в першу чергу, забезпечити знаннями кожного члена команди. Взвод – це велика сім’я, де кожен повинен стояти один за одного. Сприятливі умови для всіх підлеглих дають впевненість у завтрашньому дні підрозділу. На посаді сапера пересічні люди не затримуються. Якщо людина не хоче або не може розвиватися – йому не місце у нашому підрозділі. А на першому бойовому завданні скажу чесно – страшно всім, це природно», – розповідає боєць.
Постійне вдосконалення навичок – внутрішнє і зовнішнє навчання, закріплення знань на практиці – запорука успішного виконання завдань.
«Коли наш сапер з досвідом їде на міжнародні навчання, то зазвичай він ділиться знаннями з закордонними колегами, але буває і навпаки, це все залежить від кількості успішно виконаних завдань», – каже Роман.
Гарний фінал для сапера це коли кількість виходів дорівнює кількості приходів після виконання завдання. Кожне завдання унікальне і по своєму цікаве.
«Був випадок в Херсоні, 9 місяців простояла міна-пастка після звільнення території, проходили ми дорогу, «прощупували» – знайшов я фугас, лежало три 152-х снаряди та зверху протитанкова міна як датчик цілі. Трошки розгріб руками, знайшов міну, поліз щупом, відчув, що ще щось є. І тут почув, що звівся датчик цілі. Я дав команду всім назад. Знешкодили за допомогою вибухівки, що кинули дроном», – згадує гвардієць.
Саперна справа є дуже актуальною військовою професією, тому що ворог не нехтує цинічними методами ведення війни, особливо, що стосується мінно-вибухової справи. Після звільнення окупованих територій завжди лишаються сліди з нерозірваних снарядів і мін-пасток, які можуть дати про себе знати через роки.
«Багато території заміновано, кожного дня люди підриваються – як цивільні, так і військові. Ворог також не спить, модернізує свої навички та уміння. Сапер повинен розвиватися, завжди керуватися логікою, ставити себе на місце ворога. І коли люди це чітко усвідомлюють, вони йдуть до своєї мети – стають висококваліфікованими саперами, які служать Батьківщині та роблять свій внесок у перемогу», – переконаний Роман.
Відділення інформації і комунікації Східного Харківського ТУ
