Юрій — військовий довгожитель. Становлення офіцера відбулося ще у Радянській Армії, проте він тверезо та критично ставиться до досвіду, який здобув тоді. Процесу переосмислення сприяв призов по мобілізації у 2014 році, а відтак 24 лютого 2022-му. Наразі Юрій проходить службу в 5-й Слобожанській бригаді.

“З 1993 року — у лавах Збройних Сил України. Останнє місце служби Харківський інститут танкових військ, звільнився у 2004 році.  У 2014 році прослужив один рік за мобілізацією. 2022 року я прибув у військкомат також. Те, чому нас [у СРСР] вчили у військових училищах [йдеться, про тактику] практично важко застосувати у сучасних умовах. Зараз ми воюємо зовсім по-іншому! Це і робота малих груп, блокпостів, фортифікація, блокування, штурмові дії – багато вчимося на практиці, — пояснює Юрій. Весь цей час він пильно стежив і за процесами в російській армії, яка тривалий час готувалась до збройної агресії проти України — російська армія мене і здивувала, і не здивувала одночасно. Я досить довго спілкувався з учасниками війни в Афганістані. Вони мені говорили про те, що там знищувались цілі населені пункти, так само жорстоко поводилися з військовополоненими. Таку тактику вони застосовують і зараз. Прикро, що з тієї сторони, напевно, також є мої однокурсники, які вчились у тих же училищах. Нарешті, ми [українське суспільство] зрозуміли, з ким маємо справу”.

Окрема тема розмови — мобілізаційний ресурс. У 2014-му році не бракувало охочих піти захищати територіальну цілісність України, проте був значний дефіцит людей, які мали бойовий досвід.

“Я здивований якістю того мобілізаційного ресурсу, якій прийшов до батальйону. У 2014-2015 році займався мобілізацією. Тоді вона проходила з труднощами. Я бачу в тому мобресурсі, який зараз прийшов до нас, мотивованість. І тут, фактично, не було відмов від призову, — вісім років війни на сході України націю загартували, навчили захищати свої інтереси. — Такий приклад я Вам наведу. Під час формування батальйону ми формували роту (100 осіб) для ведення бойових дій до міста Слов’янськ. Ми сформували її за декілька годин. Я був приємно здивований. Коли формувалися позиції, люди самі визначали, хто, з ким будуть працювати. І, наприклад, той час, коли вони проходили бойове залагодження, його було достатньо, щоб сформувати невеличкі військові колективи. Практика показала, що добровільність у цій справі виправдана. Це війна за незалежність і ми це відстоюємо!”

Аналізуючи зміни з 2014 року, Юрій нагадує, що за останні вісім років було, фактично, наново створено ефективне та професійне формування — Національна гвардія України. Його потужна інфраструктура та логістика,  беззаперечно, сталим важливим фактором стійкості нашої держави. Весь цей час гвардійці активно брали участь у відсічі збройної агресії російської федерації. І сьогодні вони продовжують битися на всіх рубежах і напрямках, де ведуться бойові дії разом зі Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, при цьому війна не зняла з НГУ жодної специфічної для правоохоронного формування функції.