Для старшого солдата Олександра, позивний Броня, військова служба стала не просто випробуванням – вона змінила його назавжди. Як командир екіпажу БТР-70, він несе відповідальність не тільки за машину, а й за життя своїх підлеглих. 

Ще до повномасштабного вторгнення Олександр працював тренером із фітнесу та боксу, допомагав людям ставати сильнішими, формував дисципліну. 

«Я все життя в спорті. Спочатку тренував себе, потім інших. Але війна не питає, чи готовий ти. Вона просто приходить, і ти маєш обирати – сидіти осторонь чи йти захищати. Я вибір зробив одразу», – згадує Олександр.

Він мобілізувався і потрапив у піхотний підрозділ. Завдяки вмінню швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення та орієнтуватися в складних умовах його призначили командиром бронетранспортера. Кожен виконує свою окрему функцію, але всі рішення приймає лише командир БТРа. Навідник може побачити кращу дорогу або небезпеку і рекомендувати напрямок, але рішення за командиром. Або механік-водій може керувати транспортом, в той час, як навіднику потрібно обрати ціль.

«Наш БТР – це і транспорт, і укриття, і наша зброя. Евакуація поранених, підвіз боєприпасів, десантування піхоти, підтримка штурмів – він всюди з підрозділами. Без нього – ніяк. Однак броня не дає абсолютного захисту. Часом саме машина стає мішенню. Туди, куди не пройдеш пішки й не заїдеш звичайною технікою, тільки ми пробираємося. Але коли починається обстріл, це може стати кліткою для тих хто всередині. Головне – швидкість. Під’їхати, зробити свою справу і негайно “відкатуватись”», – пояснює боєць. 

Серед усіх бойових операцій особливо запам’ятався штурм населеного пункту Урожайне. 

«Йшли танки, а ми – за ними. Наше завдання – висадити десант і закріпитися. Під’їжджаємо – і тут починається справжнє пекло. Обстріл по нас з усього, що тільки можна. Земля трясеться, у вікнах БТР – суцільний хаос, дим та уламки. Якщо хтось каже, що йому було не страшно – бреше. Але тут не місце для паніки. Ти знаєш, що маєш зробити, і просто робиш. Ми висадили десант, прикрили їх бронею, і тільки-но хлопці зайняли позиції – одразу газу», – згадує гвардієць.