Мощун став непрохідним бар’єром, форпостом Києва. Втримували оборону на цьому напрямку 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців та гвардійці Північного оперативно-територіального об’єднання. Це відео — історія з перших вуст захисників-нацгвардійців.
Після того, як українські захисники зірвали план рф здійснити масове десантування військ і техніки в Гостомелі і затримали їх там, як у капкані, а мости на Київ були підірвані, інші підрозділи київського гарнізону почали займати позиції лінії оборони столиці.
Один із основних напрямків, обраних окупантами, щоб потрапити в Київ, був шлях через Пущу-Водицю. Для цього вони мали пройти Мощун і Горенку. Так як перші ворожі ДРГ, що заходили на території сіл, були знищені, ворог обрав нещадну тактику вогневого валу. Розташувавши склад БК на гостомельському склозаводі, російські війська почали обстрілювати село і ліс з артилерії, неодноразово застосовуючи касетні і запалювальні боєприпаси. Через ці обстріли села Мощун і Горенка – одні з найбільш постраждалих у відсотковому співвідношенні знищених будівель і випаленого лісу.
Паралельно в Мощун і ліс поруч заходили ворожі групи з мінометними розрахунками. Незважаючи на постійні обстріли і пожежі, українські захисники не лише не покинули свої позиції, а й змогли здійснювати маневрену оборону з просуванням вперед. Через річку Ірпінь біля Мощуна окупанти неодноразово намагалися навести понтонні переправи. Усі вони були знищені українською артилерією.
Пресслужба НГУ
