Деякі речі і обставини, до яких людина звикає занадто швидко, настільки ж швидко і зникають. Тепла ванна, легке взуття, квітучі парки, плани на літо… Все це дає ілюзорне відчуття контролю над власним майбутнім. А чи можна будувати далекоглядні плани, якщо не можеш спланувати розхід боєприпасів? Чи дійсно можна контролювати майбутнє, якщо не контролюєш свій сектор? Люди, з якими на вихідних граєш у футбол – справді команда, яка прийде на допомогу в критичний момент?
Коли на зубах пісок, в носі пил, а очах пелена від диму, то немає часу шукати відповіді на ці питання. Вони – очевидні. І кожен з цих чоловіків, які щодня тренуються бити ворога, це знає. Кожен з них – відкрита книга – майже епос про героїзм, стійкість, мужність, силу і шляхетність. Кожен з них – нацгвардієць 2 Галицької бригади.
Схоже, вони стільки разів рили укриття в цій землі, що мали б зненавидіти її, але кожен удар лопатою в цю землю – крок до життя на ній; кожен постріл – крок до свободи; кожне слово, що сказано в емоціях, – шалений вибух енергії справжнього воїна, незламного піхотинця.
Вони тренуються щодня, аби ставати кращими заради вищої мети. Немає перед ким хизуватись. Є лише дві мети: вижити самому і знищити ворога. Саме в цьому і полягають тренування гвардійської піхоти.
Якщо винести за дужки загальну втому і виснаження на тренуваннях, то в загальному мені подобається. Набоїв вдосталь – аж вуха закладає. Ми ділимося на двійки. Також відпрацьовуємо скоординовані дії відділення. Ми вже не перший день разом – тож відчувається і довіра, і підтримка побратимів. За час підготовки ми стаємо своїми один для одного і це також додає впевненості в окопі», – говорить нацгвардієць з позивним Марс.
Ці чоловіки відпрацьовують дії підрозділу після висування пересічною місцевістю, швидке зайняття позицій та підготовку до ведення вогню. За командою на навчальних рубежах почергово озиваються стрекотінням автоматів фланги. Кожен боєць працюючи зброєю діє відповідно до визначеного алгоритму і отриманих команд від старшого групи.
Особливу увагу під час тренувань приділяють координації між командно-спостережним пунктом, старшим на позиції та стрільцями. Саме чітка взаємодія та дисципліна дозволяють підрозділу ефективно реагувати на зміну обстановки й уникати втрат у бою.
Ми вчимося діяти швидко і рішуче. Кожне таке тренування – це не лише внесок в «копілку» боєздатності підрозділу, а й підвищення шансів виживання в бою. Це лише у фільмах у героїв усе вдається само собою і з першого разу. Насправді основне навантаження іде на регулярну підготовку. Це наша головна інвестиція у підготовку військовослужбовців. Адже саме в ід цього залежить, наскільки він буде ефективним у бою. Чим більше набоїв вистріляв на полігоні, тим швидше знищиш ворога, чи більше поту пролив на тренуваннях, тим більше шансів вижити на болі бою. Тому ми не шкодуємо ні одного, ні другого», – каже нацгвардієць з позивним Кіндер.
Війна дійсно змінилась, стала більш технологічною, на полі з’явились роботизовані комплекси, в небі – тисячі дронів. Але роль піхоти не стала меншою. Де стоїть наш піхотинець; де ґрунт, окроплений потом, розрубає удар його піхотної лопати; де побратими тримають фланги, а кулеметник прикриває вогнем, там – наша земля. І цей контроль вже не ілюзорний. Він справжній. Непохитний. Гарантований нацгвардійцями 2 Галицької бригади.
Група комунікації Західного ТУ НГУ
