Гвардієць Андрій по службі буває у деокуповані Козачій Лопані чи не щодня. Йому доводиться багато спілкуватися з місцевим населенням. Він чув безліч свідчень про терористичний режим, які встановили загарбники у селищі. Одне з місць, де відбувалися катування показав і нам.

Ось цей підвал. Росіяни в ньому тримали та катували людей. Є ще одна будівля. Там теж проводились допити. Там ми знайшли телефон [ТА-57, т.зв. телефон “тапік”], яким катували — він заводиться, до тіла приєднують клеми, і він б’є током. Тут були цивільні, військовополонені, атовці”, — розповів гвардієць Андрій. Ворог у цьому ж підвалі не гидував вживати наркотичні засоби [через так званий “бульбулятор”] та алкоголь, їсти, розважатися тощо. 

Цю інформацію підтверджують також і представники органів місцевих самоврядування. Причому таких місць лише у Козачій Лопані було декілька.

Багато молодих дівчат були зґвалтовані загарбниками. Зробили підвал для катувань. Наших волонтерів туди кидали. Їх забивали. Не годували. Підв’язували до стелі. Дівчатам зривали нігті. Хлопцям намотували дроти до геніталій. Через цей підвал проходив наш депутат міської ради. Йому вибили зуби, поламали ребра. Його вивезли на росію. За останньою інформацією, його судили, та він знаходиться у російській в’язниці”, — розповідає голова Дергачівської територіальної громади Вячеслав Задоренко. Він додав, що росіяни залякали батьків та змусили їх написати доручення на вивезення дітей до оздоровчих таборів. — “Вивезли дітей на територію росії. Зараз фіксується, що діти знаходяться у Красноярському краї. Наша служба у справах дітей пише листи на ООН, на Червоний Хрест, щоб повернути дітей до України — нашої держави”.

Російські загарбники також  постійно задовольняли свої меркантильні потреби коштом місцевого населення. У цьому йому часто допомагали колаборанти та люмпени.

Російські мародери – п’ять чоловіків з автоматами прийшли: “Дід, відчиняй сарай!” Кажу: “А що Ви там забули?” А вони: “Відчиняй ми тобі сказали! Виводь скутер “Yamaha”. А я йому, кажу, що воно не моє, мені вісімдесят років таскати це все сил нема. Так вони самі його викотили. Я ледь стримався, щоб не вдарити його, бо у нього автомат, і він перед цим хотів собаку застрелити”, — ділиться місцевий мешканець Анатолій Полтораченко. З моменту повномасштабного вторгнення він декілька разів ледь не загинув під час артилерійських дуелей. Багато людей, каже він, дуже бояться повернення окупантів, і тому моляться за те, щоб Бог дарував Перемогу Українським захисникам, бо лише вони здатні гарантувати мир, свободи та права громадян на нашій землі.

Нагадаємо, що місця, де незаконно утримували та катували сотні українських громадян були створені росіянами у цілому ряді окупованих населених пунктах. Найвідоміші аналоги донецької “Ізоляції” були в Ізюмі, Балаклеї, Вовчанську [“Агрегатний завод”], Куп’янськ, Гоптівці тощо.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив від початку повномасштабного вторгнення росія депортувала з України сім тисяч українських дітей. Наразі наші державі вдалося повернути лише п’ятдесят одного неповнолітнього.

Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України