Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (КШ) запрацював в Україні з липня 2022 року. Наразі діяльність штабу забезпечують представники ГУР МО України, Міністерства оборони України, Збройних сил України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Міністерства юстиції України, Міністерства реінтеграції України.
Регіональні офіси штабу діють у Харкові, Вінниці, Миколаєві та Києві.
Основною метою КШ є звільнення всіх військовослужбовців з полону та пошук зниклих безвісти. Поза тим, у штабі діє і консультативна приймальня щодо вирішення проблемних питань членів сімей зазначених категорій осіб. Тут можна дізнатися про перебування воїна в полоні й державні соціальні зобов’яння, гарантовані для полоненого та його родини.
Від Національної гвардії України представником у Координаційному штабі є полковник Сергій Капітонов. Військовий консультує родини нацгвардійців, які звернулися до штабу, з метою пошуку зниклого, реєстрації полоненого чи з інших питань.
Про умови перебування у полоні, достовірну інформацію про стан військовослужбовця та місця утримання дізнатися часом не можливо. Тоді КШ мусить шукати інформацію іншими, часом – неофіційними шляхами. Збирати дані від звільнених, співставляти факти, та навіть вдаватися до перегляду російських сюжетів чи телеграм-каналів.
Часом російська сторона заперечує наявність деяких наших воїнів у своєму полоні, тоді «перемовній групі», каже Сергій, потрібно знайти контраргументи, які спростують цю інформацію.
«Це може бути інтерв’ю, яке давав той чи інший військовополонений для російських медіаресурсів, чи свідчення військових, які вийшли з полону і підтверджують факт перебування побратима у тому чи іншому місці», – розповідає Сергій.
Російська сторона з початку війни і до тепер не допускає представників гуманітарних місій та організацій для оцінки умов утримання наших військовополонених. Саме цей факт і дозволяє їм нахабно ігнорувати будь які правила поводження з військовополоненими, чинні закони та міжнародне право. Утримувати жінок та не комбатантів у полоні чи взагалі, видавати у своїх пропагандистських матеріалах цивільних людей за військовослужбовців та нагромаджувати їхню біографію вигаданими воєнними злочинами.
«Нам дісталися цинічні вороги, які використовують будь які методи війни та свавілля, пов’язаного з нею. Я не буду коментувати умови, про які нам повідомили ті військовослужбовці, які вийшли з полону, адже, ще є велика кількість наших воїнів та цивільних, які досі перебувають у тих умовах і коментування обстановки може завадити подальшому обміну. Ми вже знаємо, що іноді негативно впливати на обмінний процес може будь що: чи то пост у Фейсбуці, чи публічне нагородження і так далі. Тому інформацію про полонених, поки триває конфлікт не бажано розголошувати», – додав нацгвардієць.
До того ж є категорія військовослужбовців, якими ворог тисне на українську сторону з особливою насолодою. За словами Сергія, рф іноді навмисно затягує обмін деяких військовослужбовців.
«На жаль, цінність українського військовополоненого визначає рф. Ми, у свою чергу, визначаємо цінність їхніх військовополонених. І коли вже є принципова домовленість про обмін, тоді починається ця своєрідна гра в шахи. По суті, ми подаємо списки всіх людей, які є в реєстрі захисників (НІБ – Національного інформаційного бюро), а вони обирають, кого вони готові віддати за своїх полонених на даний час», – говорить військовослужбовець.
Однією з інформаційно-психологічних спеціальних операцій є «фальшиві обміни». Технологію розхитування емоційної стабільності та єдності в країні ворог веде через полонених та їхні родини. Окрім того, що у мережі часом з’являються інформаційні ворожі кампанії на кшталт «забутих полонених захисників», які далі підхоплює чутлива публіка у соцмережах, рф також тиснуть на родини через полонених. Так, до прикладу, вони буцімто вивозять військовополонених у поле і тримають їх там певний час. Після того як «фальшивий обмін» не відбувається, вони дають можливість утриманому зателефонувати до рідних і сповістити, що українська сторона не з’явилася на обмін та не хоче повертати їх додому.
«Такі інформаційно-психологічні спеціальні операції працюють на наші емоції. Щоб українці засумнівалися у порядності уряду країни та їх дієздатності. Але факти свідчать інше. Ми робимо все, щоб повернути всіх, ми знаємо про кожного. Часом, ми замовчуємо, як важко даються переговорні процеси з представниками рф», – переконує Сергій.
Підтвердженням цього є реальні цифри. Наразі 342 військовослужбовців Нацгвардії завдяки роботі Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими вже звільнено з ворожого полону. Останній обмін відбувся 31 грудня.
Кількість особового складу, який досі перебуває на території рф чи ОРДЛО – принципово не може бути розголошена. Це, за словами Сергія, є військовою таємницею, яка, до закінчення війни, може бути використана на протидію Україні. Найбільша, за роздумами Сергія, кількість санітарних втрат була у Маріупольському гарнізоні. Санітарними втратами є як військовослужбовці, які отримати поранення, так і ті, хто є безвісти зниклими чи взятими у полон.
Після полону…
Усі військовополонені після обміну залишаються чинними військовослужбовцями. Після тривалого лікування та реабілітації за результатом військово-лікарської комісії їх можуть зарахувати до числа непридатних для військової служби за станом здоров’я. Однак, інколи за бажанням військовослужбовців чи за рішенням командування частини звільнених військовополонених можуть переводити до інших військових частин.
Проте, каже Сергій, переважна більшість все ж таки продовжують службу на попередніх посадах або виконують службово-бойові завдання з урахування травматичного досвіду перебування у полоні.
Корисні посилання:
https://koordshtab.org/roadmap
Авторка: Анастасія Салашна
Фото: Сергій Шведюк
