Усвідомлення того, що війна – це вже не десь далеко, прийшло дуже швидко. Ворог окупував мою рідну домівку, і мій вибір був очевидним – потрібно робити все для того, аби з часом мати можливість повернутися додому», – згадує гвардієць.

Очевидним вибором Шило називає службу в лавах Національної гвардії.

З початком повномасштабного вторгнення я зрозумів, що не можу стояти осторонь. З часом змінювалися і напрямки роботи, і специфіка завдань, але незмінним залишалося одне – відповідальність за людей поруч. Нині я зв’язківець, і моє головне завдання – забезпечення стабільного зв’язку між підрозділами, адже саме від нього залежить координація дій у будь-яких умовах», – говорить боєць.

Зв’язківець, каже Шило, має залишатися спокійним навіть тоді, коли навколо панує небезпека. Йдеться як про професійні навички та вміння, так і про здатність діяти в нестандартних ситуаціях.

Спокій, уважність і відповідальність. У нашій роботі важливо не панікувати й швидко приймати рішення, бо від зв’язку залежить дуже багато. Однак усі ці якості важко зберігати, коли, наприклад, чуєш звук ворожого FPV-дрона і розумієш, що він летить саме на тебе. У такі моменти особливо цінуєш підготовку та злагодженість побратимів», – розповідає гвардієць.

Головна ж мрія бійця – закінчення війни, перемога України, заслужений мир і спокій для всіх українців.

Найбільше мрію знову відчути, що таке спокій. До служби життя було більш передбачуваним: свій ритм, звичні справи, плани на тиждень чи місяць. Було більше свободи у виборі – коли відпочити, з ким зустрітися. Ну і, звісно, прокидатися без тривог і знати, що всі живі та поруч. Та найголовніше – повернутися додому, повернути свій дім у свою Україну», – резюмує гвардієць Шило.

Група комунікації Східного Харківського ТУ НГУ