Історії рівненських нацгвардійок

Жінки у лавах Національної гвардії України виконують бойові та службові завдання, працюють у медичній, фінансовій та продовольчій службах, підтримують підрозділи і допомагають побратимам. У рівненському підрозділі НГУ служать гвардійки, кожна з яких має власну історію вступу до війська та особистої мотивації.

Лейтенант Каріне Цатурян

Каріне Цатурян прийшла на службу до Національної гвардії після завершення навчання. Військова справа була їй близькою з дитинства — її батько, чоловік і брат також служать у війську. Спочатку вона виконувала завдання з охорони атомної електростанції, а з початком повномасштабного вторгнення продовжила службу вже у рівненському підрозділі.

У перші місяці війни значно зросло навантаження на продовольчу службу через велику кількість добровольців. Згодом Каріне очолила цей напрям роботи.

«Ми працювали практично без відпочинку. Тоді я чітко зрозуміла: від продовольчої служби напряму залежить спроможність підрозділу виконувати завдання», — говорить офіцерка.

Найважчим для неї було хвилювання за чоловіка, який виконував бойові завдання на передовій. У складні моменти вона знаходить підтримку в родині та домашніх улюбленцях. Після перемоги Каріне мріє повернутися до моря, поблизу якого провела значну частину життя.

Капітан Юлія Білан

Капітан Юлія Білан служить у фінансовій службі підрозділу. До війська вона долучилася ще у 2002 році, уклавши контракт після роботи бухгалтером на цивільній посаді.

Повномасштабне вторгнення застало її у декретній відпустці — доньці було два місяці, сину шість років. Через небезпеку обстрілів вона разом із дітьми змушена була залишити дім і виїхати на Рівненщину. До служби повернулася через рік.

«Служба у війську мені завжди подобалася, особливо робота з цифрами. У підрозділі мене тепло прийняли, і поруч люди, які підтримують і розуміють», — розповідає офіцерка.

Юлія зазначає, що служба стала частиною життя всієї родини: її чоловік також був військовослужбовцем. Саме підтримка родини та усвідомлення відповідальності за майбутнє країни мотивують її продовжувати службу.

Старший солдат Наталія Шуляк

Старший солдат Наталія Шуляк долучилася до Національної гвардії у 2023 році. До війни вона працювала у сфері громадського харчування за кордоном, але після початку повномасштабного вторгнення вирішила повернутися в Україну.

Її чоловік також прагнув служити, але через стан здоров’я спершу отримував відмови. Згодом він долучився до Сил оборони, а у березні 2023 року загинув у бою.

«Це була страшна втрата. З часом я зрозуміла: життя триває, і я теж маю зробити свій внесок», — говорить Наталія.

Спочатку вона служила стрільцем, згодом пройшла підготовку кухаря і очолила солдатську їдальню підрозділу. Вона відповідає за організацію харчування військовослужбовців і вважає свою роботу важливою частиною підтримки підрозділу.

«Коли після служби хлопці приходять дуже втомлені, хочеться, щоб на них чекала гаряча їжа і хоча б кілька хвилин домашнього тепла», — каже військовослужбовиця.

Сержант Ірина Солодуха

489678053_678598318420549_5506232039000529289_n

Сержант Ірина Солодуха служить санітарним інструктором медичного пункту підрозділу. До служби вона працювала у кардіологічному відділенні Рівненської обласної лікарні.

До Національної гвардії Ірина долучилася у 2018 році. Після курсу молодого бійця почала службу у медичному пункті.

«Я мала досвід роботи з важкохворими пацієнтами, тому вирішила спробувати себе у військовій медицині», — пригадує вона.

З початком повномасштабної війни медична служба підрозділу працює у посиленому режимі: медики стежать за станом здоров’я військовослужбовців, допомагають пораненим та проводять заняття з домедичної підготовки.

«Ми постійно на зв’язку з військовослужбовцями, допомагаємо з лікуванням і реабілітацією. Хочеться підтримати побратимів у складні моменти», — говорить Ірина.

Найбільшою мотивацією для неї є син. Після перемоги вона мріє більше часу проводити з родиною та подорожувати.

Група комунікації Західного ТУ НГУ