Гвардієць на псевдо Яшка став на захист Києва у лютому 2022 року. Разом з курсантами Національної академії внутрішніх справ він долучився до територіальної оборони, у квітні вступив до лав батальйону «Свобода» бригади швидкого реагування «Рубіж». У цьому підрозділі він отримав значний бойовий досвід, виконував задачі у Сєвєродонецьку, Лисичанську, Зайцевому. Через деякий час вирішив стати розвідником та долучився до роти розвідки спеціального призначення бригади «Рубіж».
«Ми прокладаємо маршрути, наприклад, завдяки дрону можна багато що розвідати, але він не бачить, чи є розтяжки або мінні загородження. Також ми проводимо піхотинців до позицій. Якщо стається якась проблема на лінії зіткнення, то розвідка перша йде стабілізувати ситуацію і першою зустрічає ворога», – розповідає про свою роботу гвардієць.
Чисельні засоби аеророзвідки для ведення відеоспостереження та аналізу у сучасній війні не виключають і більш традиційний спосіб збору інформації – обхід позицій пішки.
«Нас ще називають «топтуни», бо ми часто виконуємо свої задачі пішки, іноді за один вихід можемо пройти до 20 км. Найдовший мій вихід тривав 6 чи 7 днів. Це дуже специфічна робота, яка потребує гарної фізичної підготовки», – пояснює Яшка.
Розвідники – фахівці широкого профілю. Збирають інформацію про противника, перебуваючи за кілька метрів від нього, аналізують, передають дані та здійснюють військові операції на межі людських можливостей. Саме тому після кожного бойового виходу та нетривалого відпочинку розвідники повертаються на полігони аби відточити свою майстерність. Як зазначає військовий, розвідник має володіти різноманітними навичками, бути універсальним солдатом.
«Ми маємо вміти користуватися будь-яким видом озброєння, а також володіти іншими спеціальностями. Наприклад, знати ази саперної справи, вміти налагоджувати зв’язок, керувати авто та багато іншого», – каже військовий. Але найважливіше для розвідника – зберігати холодний розум. «Паніка – це наш ворог. Коли боєць починає панікувати, він одразу забуває все, чому колись навчався», – зазначає гвардієць.
Розвідників часто змальовують в кінематографі як бійців, що виконують таємні військові операції в тилу противника, використовують найновіші зразки озброєння та завжди виходять переможцями з найнебезпечніших ситуацій. І хоча частково цей образ відповідає дійсності, про більшу частину завдань роти розвідки спеціального призначення ми дізнаємось тільки після завершення війни. За словами Яшки, в реальному житті, на жаль, все не так ідеально складається, як у фільмах.
«Іноді буває морально тяжко, але потім я згадую, що усі ці випробування я проходжу заради своєї країни й після цього продовжую далі виконувати бойові задачі «на характері». Навіть після втрати побратимів та поранення я не пожалкував, що долучився до розвідки», – розповідає про свою мотивацію гвардієць.
Відділення інформації та комунікації Північного Київського ТУ
