Рушійна сила української оборони – танки. Вони прикривають піхоту та розбивають ворога під час штурмів. Герої сюжету – люди, які прийшли з цивільного життя, а тепер вправно кермують бойовими машинами. Аби взвод «Сталеві вовки» 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ будь-коли міг вирушити на захист Харкова, новобранці відпрацьовують свої навички повсякчас.
Як готуються танкісти і як змінилася роль важкої бронетехніки у сучасній дроновій війні? Про це дізнавались журналісти національного телеканалу «Інтер».
Командир взводу за позивним Скала прийшов у танкісти з піхоти.
«Найскладнішим було зрозуміти цю техніку і бути одним цілим. Ти й техніка. Оце було найскладніше!», – пригадує командир танкового взводу 5-ї Слобожанської бригади “Скіф” НГУ Кирило на позивний Скала.
Тепер, каже, кермує танком не гірше, ніж власним легковиком. Досконало знати техніку – це принципова позиція бійця. Коли із багатотонниками на “ти”, усе робиться швидко. Це довів контрнаступ, тоді зуміли навіть набрати броньованих трофеїв.
«Ми з моїм напарником пригнали особисто дві БМП-1 і БМП-2. Це було під Балаклеєю. У справному стані, з повним комплектом зброї», – пригадує Скала.
У танкістів і бліндаж особливий. Військові облаштували тут ідеальний лад і майже домашній затишок.
«Це так зберігаються автомати підрозділу. В моєму розумінні кожен військовослужбовець повинен відчувати частку дому, домівки. І це ми зробили своїми силами», – говорить Андрій на псевдо Локі.
Він потрапив у підрозділ з агробізнесу рік тому. Відповідає за забезпечення і логістику, бо це кров бойової машини. Але якщо знадобиться, запевняє, то може й за її штурвал сісти.
«Не дивлячись на посади, так, ми багато де в чому когось підміняємо. І, звичайно, якщо буде якась задача, всі вступають одночасно, це буде бій, це буде якась там ще інша діяльність, тому всі разом», – пояснює командир відділення Локі.
Інший Андрій за позивним Сокіл тренується на своєму танку в умовах, наближених до бойових. У війську він – уже 9 років.
«Був стрільцем, гранатометником, контролером. І ось отримав посаду командира танка», – посміхається Андрій.
Бойову машину спершу шість тижнів вивчали на одному з полігонів. Далі самостійна робота. І пристосування до нових реалій війни.
Бо танк – це міць і сила. Стріляє на 4 км, може підбити броньовану техніку і знищити артилерійську установку. Однак дуже вразливий до сучасних безпілотників.
«Ну, артилерія теж. Дрони ж літають, нас бачать, коригують артилерію», – говорять Слобожанські гвардійці.
Нині все частіше доводиться працювати із закритих позицій. Та коли виходять на відкритий простір, то потрібна витримка. І реакція. Хто перший побачив ворога, той і виграв бій.
«Побачив, стріляй. Головне – це подавити ворога вогнем. Там теж не титани, вони також бояться, коли стрільба, розриви», – розповідають Слобожанські «Скіфи».
Усі навчання і ретельна підготовка заради однієї мети. За потреби “Сталеві вовки” готові одразу висунутися на оборону Харкова.
Відділення комунікації Східного Харківського ТУ НГУ
