Олесь Сидорук – скульптор зі всесвітньо відомим ім’ям. На початку повномасштабного вторгнення він вступив до лав 25 бригади охорони громадського порядку імені князя Аскольда Національної гвардії України. Тоді він не думав про мистецтво.

«Ми ж воюємо не тільки за територію, за нашу землю, ми в першу чергу воюємо за нашу культуру», – вважає військовий.

Монументальна скульптура, якою вже понад 20 років займається Олесь, є невід’ємною складовою національної та світової спадщини. Зараз він створює скульптури у вільний від служби час, а під час спілкування з побратимами шукає в них образи для майбутніх проєктів. Свої ідеї гвардієць втілює у життя разом з колегою Борисом Криловим. Більшість їхніх робіт пов’язані з історичними європейськими постатями. Пам’ятник Тарасу Шевченку в Ірпені, монумент гетьману Петру Сагайдачному в центрі Києва, статуя Олександра Ягеллончика в Каунасі (Литва) – тільки невелика частина з їхнього спільного доробку.

Цінність міської скульптури полягає не тільки у ювелірному виконанні, але й в історичному значенні, які несуть в собі архітектурні споруди для майбутніх поколінь. Починаючи з лютого 2022 року і досі багато пам’ятників по всій Україні закрили від відвідувачів мішками з піском, захищаючи скульптури від російських повітряних атак.

«Коли я побачив свої скульптури, зокрема, пам’ятник Сагайдачному, обкладений мішками, мені стало тепло на душі не від того факту, що він захищений, а від того, що люди настільки цінують та оберігають нашу культуру», – розповідає митець.

Олесь впевнений, що під час війни надзвичайно важливо приділяти якомога більше уваги українській культурі. Саме вона є основою нашої ідентичності. І саме її ворог намагається знищити усіма способами. Як зазначає гвардієць, одне з перших, що росіяни почали робити під час окупації Кримського півострова, – це знищувати пам’ятники, що присвячені українським історичним постатям, тим самим стираючи пам’ять місцевого населення про Україну. Тому для митців важливо постійно протидіяти російській пропаганді.

«Завдяки культурній дипломатії українські митці можуть достукатися до європейців, які мало що про нас знають, які завжди сприймали Україну та росію як одну державу. Це дуже важливо, адже завдяки пізнаваності закордоном, організації благодійних концертів наші художники, артисти, скульптори залучають волонтерську допомогу, популяризуючи нашу культуру», – пояснює скульптор.

На зміну сюжетів у роботах Олеся Сидорука вплинула як російська гібридна агресія у 2014 році, так і повномасштабна війна. На його думку, для того, щоб втілити ідею у життя, творчій особистості важливо не стільки побачити або почути про події, як відчути, пережити їх. Попри улюблену історичну тематику, скульптори особливо уважно поставились до теми вшанування пам’яті гвардійців, які загинули під час захисту української незалежності. Навесні 2024 року за підтримки командування Національної гвардії України був створений меморіал пам’яті «Вічна слава загиблим Героям», присвячений загиблим військовослужбовцям 25 бригади охорони громадського порядку імені князя Аскольда.

«Ми врахували побажання родин загиблих, а також взяли до уваги і найменування бригади. Кожна частина меморіального комплексу має своє значення. Мечі є символами Київської Русі, зброєю князя Аскольда. Стела створена з червоного каменю, з нього часто робили радянські пам’ятники, у тому числі пам’ятники лєніну та мавзолей. В композиції перехрещені мечі розбивають стелу, тим самим символізують знищення радянської епохи», –розповідає гвардієць.

Окрім меморалізації загиблих Героїв через створення пам’яток, скульптура також є ефективним методом реабілітації військових після поранень або полону, вважає Олесь Сидорук. На території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» військовослужбовці Північного об’єднання вже взяли участь в унікальному заході під назвою «Духовне відновлення культурою». Завдяки зануренню у культурно-історичний простір Києво-Печерської лаври відновлювались після пережитого досвіду.

«Чому саме Києво-Печерська лавра? Бо це культурний, релігійний, мистецький центр Київської Русі у минулому і України зараз. Там зосереджено дуже багато культурних об’єктів, що пов’язані з багатьма видатними постатями. З одного боку йде реабілітаційний процес, адже військовий відволікається від рутини, а з іншого мотиваційний, тому що це змушує людину поглибитися у вивчення нашої історії та культури», – ділиться митець.

Разом з цим скульптор вважає, що мистецтво також може позитивно вплинути на психоемоційне відновлення гвардійців. Арттерапія як метод реабілітації вже неодноразово доводив свою ефективність. Як розповідає Олесь, разом з психологами Північного об’єднання вони планують також запровадити заняття з мистецтва для гвардійців.

«Під час роботи з глиною військовослужбовці зможуть зайнятися творчістю. Коли людина працює руками, а потім бачить результат своєї роботи, то у свідомості відбуваються значні зміни, що має допомогти військовим, які проходять реабілітацію».

Відділення інформації та комунікації Північного Київського ТУ