Майор Віталій Литвин та підполковник Микола Шевчук – офіцери Національної гвардії України. Слово «Герой» для обох – не титул, а щоденна відповідальність. Бути Героєм України – це не слава, це честь і біль, це вірність побратимам і мрія про той день, коли зброю можна буде покласти й бодай одну добу прожити у повній тиші. Їхні історії – це чесна розмова про мужність, втрати та найзаповітніше бажання кожного – мир.
Обидва Герої мають багато спільного: вони не шукали слави, вони відповіли на виклик. Їхні слова про відповідальність резонують однаково: бути Героєм України означає не тільки отримати нагороду, а нести відповідальність перед людьми, перед собою, перед країною.
Віталій Литвин і Микола Шевчук воїни з бойовим досвідом, які пройшли шлях від перших боїв на Донбасі до вирішальних операцій повномасштабної війни.
Вони також говорять і про втрати, бо це невід’ємна частина фронту. Біль, який залишається, коли втрачаєш побратимів. Коли ціна за свободу українського народу надто висока.
І врешті, про мрію – не про тріумф, а про просте – день без війни, повернення додому, сімейні цінності та спокій.
Віталій Литвин, майор Національної гвардії України
Віталій родом з Чернігівщини. Виріс у військовому селищі міського типу Десна. Саме з цього населеного пункту походить його позивний (Десна).
Мрія, яка стала свідомим вибором
Професія військового для нього – не дитяча мрія, а свідомий вибір на вимогу часу. Його історичний шлях розпочався у далекому 2014-му.
Вже у 2014 році, на початку російської агресії, Віталій студентом долучився до добровольчого руху. В юному віці захисник брав участь у бойових діях. Серед численних боїв: битва за село Гречишкине Щастинського району, місто Сіверськодонецьк та Рубіжне на Луганщині, оборона на Зайцевому (поблизу Горлівки), на Бахмутському та Сіверському напрямках.
Бути Героєм України для мене – це передусім відповідальність. Найболючіший момент на фронті, який я можу пригадати – це втрата моїх побратимів», – зауважує майор НГУ Віталій Литвин.
Микола Шевчук, підполковник Національної гвардії України
Історія Миколи Шевчука не менш глибока. Він один із тих добровольців 2014 року, коли добровольчий рух набрав сили, щоб стати на захисті своєї країни. Згодом, він розповість свою історію про створення групи добровольців, де зазначить наступне:
У 2014-му ми були групою добровольців без бойового досвіду – шахтарі, вчителі, робітники, звичайні люди, які не могли стояти осторонь, коли ворог вдерся на Донбас. Ми взяли зброю до рук і пішли в бій – так, у полум’ї війни, народився наш батальйон».
Цей факт підкреслює те, що це не просто військова служба – це відповідь часу, виклик, який прийняли звичайні люди.
Про діяльність військовослужбовців, спогади та мрії у спецпроєкті “МВС: Думки Героїв України” на сайті.
За матеріалами Департаменту комунікації МВС
