НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Семенівка, 5 травня 2014 року, це був один із перших запеклих боїв на самому початку російсько-української війни. У цей день антитерористична операція відзначилась великим бойовим зіткненням і запеклим боєм. Українські силовики здобули тоді перемогу, а бійці Калинівського полку увічнили себе та Нацгвардію бойовою славою. На жаль, без втрат не обійшлося: одним із перших загинув нацгвардієць військової частини 3028 Національної гвардії України прапорщик Віктор Долінський.

 

Початок АТО у 2014 році був досить непростим. Адже тоді українське військо лише почало відновлюватись, знімалася зі зберігання військова техніка та боєприпаси, протистояти бойовикам групи Стрєлкова-Гіркіна було фактично нікому. Тому в ті дні нерідкістю були зведені загони з бійців не тільки з різних підрозділів, а й різних силових та військових структур – МВС, СБУ та ЗСУ.

 

Проти бойовиків Гіркіна, які чи не вперше від початку проведення антитерористичної операції застосували важке озброєння, виступили бійці спецпідрозділу «Омега», Калинівського полку, Західного та Південного територіальних управлінь, роти спецпризначення столичної бригади охорони дипломатичних представництв разом з бійцями спецпідрозділу СБУ «Альфа» та десантниками Збройних сил.

 

Бій під Семенівкою

 

Селище Семенівка поблизу Слов’янська відігравало надзвичайно важливу роль для контролю комунікацій – там було важливе перехрестя трас. Це розуміло і українське командування, і противник.

«4 травня з міста Ізюм, Харківської області де були розміщені сили АТО, наша рота отримала завдання висунутись до блокпоста біля перехрестя доріг на Слов’янськ неподалік Семенівки, відбити його, укріпити позиції та зайняти там кругову оборону, що ми і зробили та виставили спостережні пости, – згадує гвардієць військової частини 3028 з позивним «Літун». – Зранку 5 травня нам на допомогу висунулась 1-ша рота, вона ж повинна була штурмувати Семенівку для того, щоб колона українських військовослужбовців, яка рухалася з Краматорська, могла пройти. Тоді, як ми залишилися на блокпосту прикриваючи 1-шу роту».

 

Це була спецоперація із зустрічі колони, а саме зведеного загону СБУ і спецпідрозділів МВС для переформування в ударну групу. На той момент нападів на військові колони майже не було, хоча дорога з Краматорська в Ізюм через передмістя Слов’янська – Семенівку фактично ніким не контролювалась (ні у бойовиків, ні у нас сил просто не було). Втім, у районі залізничного переїзду біля Семенівки українські військові потрапили в засідку.

 

Вранці 5 травня Калинівським нацгвардійцям разом з «Альфівцями» довелося вперше зіткнутися з організованим опором.

 

«Ми повільно просувалися до переїзду в Семенівці. Наблизилися до мосту і перед в’їздом в селище ми потрапили під обстріл. Стало зрозуміло що нас тут вже «чекають». Штурм проходив чотирма екіпажами БТР, двоє з яких «Альфівців». Дійшовши до залізничного переїзду за 600 метрів ми потрапили під сильний обстріл зі всіх боків, тому були вимушені ховатися. Ну як ховатися: БТРи по боках і група людей посередині, – розповідає офіцер військової частини 3028 з позивним «Мирон». – Ми відкрили вогонь у відповідь з різних видів зброї, це і озброєння БТР, і кулемети. Стрільба була дуже щільна, але підійшовши ще ближче, а це вже безпосередньо в саму Семенівку, потрапили під ворожий обстріл з гранатометів. Було таке відчуття, що ми у пастці. Колона, яка йшла нам на зустріч з Краматорська, теж вступила в бій, і у зв’язку з цим, нам потрібно було розвертатися. Але в один момент, з правого боку від Слов’янська почала підходити нова група бойовиків, і тоді два бійці «Альфи» разом з прапорщиком Віктором Долінським, вирішили вибігти за БТРи та зробити постріл у бік сепаратистів з гранатомета, адже Вітя був гранатометником, однак ворожий снайпер влучив в гранату, яка знаходилася на поясі гвардійця і стався вибух…».

 

Внаслідок цього вибуху прапорщик Віктор Долінський і ще двоє співробітників СБУ «Альфи» загинули.

«Пам’ятаю коли наші почали виходити з Семенівки то дізналися, що є загиблі, і один з них Вітя. Ми не знали навіть, що говорити, тому що це був шок: до цього ми не стикалися з таким. Це був початок війни і було усвідомлення, що вона настала», – каже військовий з позивним «Літун».

 

Бій тривав кілька годин. Зайнявши позиції у житлових будинках, ворог вів шквальний вогонь по українських військових. Та завдяки вмілим діям спецпризначенців, бойовики зазнали значних втрат та відступили до промзони Слов’янська. При цьому Краматорська колона була врятована і вийшла без втрат, завдяки професіоналізму і самопожертви своїх бойових побратимів, які прийняли цей перший страшний удар на себе.

У тому бою загинуло троє захисників України, восьмеро отримали поранення. Нацгвардія шанує та пам’ятає подвиг військовослужбовця Калинівського полку оперативного призначення прапорщика Віктора Долінського. Він був посмертно нагороджений Президентом України орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Світла пам’ять іншим захисникам, які тоді віддали життя у бою!

 

Слава Україні! Героям Слава!

  Микола Коваль