«Анестезіолог – це спецпризначенець у лікарні, який готовий до всього»: медик з Нацгвардії про роботу на передовій - НГУ

Лікар з позивним Жнець за освітою військовий медик, а саме анестезіолог та лікар з інтенсивної терапії. У 2017-2020 Жнець мав перший контракт у військовому мобільному госпіталі ЗСУ.

Одного разу, під час ротації в Авдіївку, коли ще був у складі підрозділу ЗСУ, я познайомився з хлопцями з ОЗСП Національної гвардії та відчув, що хочу бути у цій команді! Вони мені розповіли, що робити, аби потрапити до них, і вже за рік тренувань я здав нормативи та потрапив у загін спецпризначенців!»

З 2020 по 2021 рік воїн Нацгвардії Жнець відстоював східні райони України разом з побратимами ОЗСП Нацгвардії «Омега», проте за станом здоров’я був змушений піти зі служби. Після чого Василь працював в інституті інфекційних захворювань та в Центрі інфекційних вражень нервової системи, у відділенні інтенсивної терапії та детоксикації. А також мав досвід роботи у приватній клініці «Мануфактура», відповідав за транспортування хворих закордон.

Як тільки наші сусіди остаточно зійшли з розуму та розв’язали війну, я повернувся до хлопців», – розповідає Жнець.

Після відбиття ворогів з північного напрямку гвардійський спецпідрозділ відбув на Донбас.

Нині загін Жнеця бере участь у бойових діях на Слов’янському напрямку.

Ризикувати життям приходиться постійно, адже ми працюємо на нулі, в сірій зоні, максимально близько до ворога. Особливо це дуже яскраво ми відчули у Сєвєродонецьку. Тільки за 10 днів в Сєвєродонецьку ми евакуювали понад 100 людей. На щастя, ми не мали жодного 200 з евакуйованих за період повномасштабного вторгнення».

План евакуації, каже Жнець, не менш важливий ніж план всієї спецоперації підрозділу. Тому кожен раз командир планує хід евакуації з огляду на бойове завдання групи.

Я стараюсь бути завжди на мінімальному віддаленні від групи, або рухаюсь разом з ними. Проте реанімаційний зал в один рюкзак вмістити неможливо, тому на віддаленні стоїть машина з усім необхідним для стабілізації пацієнта. Шанс на порятунок залежить від можливості відразу стабілізувати 300-го. Перед кожним транспортуванням до госпіталю я стабілізую пацієнта. Якщо потрібно, то вводимо в наркоз та переводимо на штучну вентиляцію легень», – розповідає Жнець.

За словами героя, 90+% поранень, які отримують люди у районі бойових дій спричиненні мінно-вибуховими та осколковими ураженнями. «Найважчими» є пацієнти з тяжкими пораненнями головного мозку, серця, печінки, магістральних судин та трахеї.

Турнікет рятує життя в разі поранення артерії та травматичної ампутації. У моєму підрозділі всі професіонали, які думають про своє життя, тому кожен має турнікети та вміє користуватися першими інструментами надання невідкладної допомоги», – каже лікар.

Крім того, де не працювали Жнець зі своєю групою – він відразу знайомиться з представниками лікарень та медичних установ. Каже, що обмін контактами, взаємодопомога, це просто необхідно, аби бути мобільним та мати підтримку цивільних колег.

Особисто Жнець неодноразово надавав допомогу і цивільним у випадку ДТП, соматичних захворювань, що загрожували життю (інфаркти міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом). «Якось ми надавали допомогу хлопчику з гемофілією». Про врятованих окупантів каже: «Поки він у мене на прицілі – він мій ворог. Як тільки він у мене на столі, або в машині – він пацієнт. Наголошую, ми спецпризначенці, ми професіонали, тому дотримуємося правил поводження з полоненими та тим більше з пораненими полоненими», – запевняє лікар.

Коли група Жнеця зайшла у на відпрацювання району поблизу урочища Пересічного вони знайшли непритомного воїна із серйозною травмою ока та пневмотораксом легень. А ще п’ятьох 200-х побіля нього, які загинули від артилерійського вогню. Таким чином хлопець провів 4 доби. Оглянувши, Жнець реанімував чоловіка та евакуював до найближчої лікарні.

Для нас немає різниці з якої бригади чи підрозділу пацієнт, чи поранений. Він наш побратим».

Від admin