Міністерство внутрішніх справ України запускає новий спецпроєкт «Думки Героїв України», приурочений до Дня захисників і захисниць України.
У системі МВС звання Герой України, присвоєно військовослужбовцям. Серед них – бійці Національної гвардії України, Національної поліції України, прикордонники та рятувальники.
Всі вони щодня боронять нашу державу від російської навали. Їхні відверті роздуми про війну, побратимів, мрії про майбутнє та особисті досягнення на фронті – все це взяте за основу публікацій, де звучатимуть голоси тих, хто творить сучасну історію нашої країни. Новий спецпроєкт «Думки Героїв України» виходитиме на офіційному сайті МВС в розділі «Спецпроєкти».
Простір без пафосу – лише правда
Проєкт «Думки Героїв України» – не просто інтерв’ю. Це неформальний простір 54 воїнів – Героїв України системи МВС. Тут немає пафосу – лише правда. «Думки Героїв України» – це голоси тих, які разом, спільно, створили образ незламної нації.
Це роздуми, що змушують зупинитися кожного і замислитися. Це бачення Героїв на наше завтра – і воно варте того, щоб його почула вся країна. Це відверті діалоги з військовослужбовцями, які пройшли крізь терни війни. Це розмова з людьми, які були і залишилися людьми.
Я би хотів, щоби сучасне покоління українців мене запам’ятало тією людиною, яка тримається своїх принципів, яка готова пожертвувати всім, в тому числі собою, заради загального суспільного блага і заради всієї України, – і щоб вони знали, що так можна і так потрібно діяти!» – Дмитро Фінашин, лейтенант Національної гвардії України.
Герої поруч
Вони бачили війну в найжорстокіших її проявах і гідно пережили найважчі випробування. Після отриманих поранень вони знову стали у стрій, де з честю продовжують нести службу в відомчих підрозділах, Національній гвардії України, Національній поліції, Державній прикордонній службі та в Державній службі з надзвичайних ситуацій.
Бути Героєм України – це дуже велика відповідальність і мені потрібно тримати певну марку, щоб носити таке високе звання», – Михайло Кравчук, старший лейтенант Національної поліції України.
Сповідь людей, які залишилися людьми
У цих історіях – пам’ять про загиблих побратимів, сила братерства та чесність фронтових рішень. Складні рішення війни і сила, яка допомагає йти далі. Це чесні, по-фронтовому динамічні, сповнені емоціями відповіді, в яких – внутрішня стійкість і віра в найкраще. Відповіді, які, крізь призму калейдоскопа мужності і прикладу, дають змогу побачити наше завтра очима тих, хто бачить пекло.
Найважче – це коли твої побратими не виходять на зв’язок. Потрібно приймати рішення і діяти щодо їхнього порятунку», – Валерій Падитель, полковник Державної прикордонної служби України.
Пам’ять, вибір і віра
Тут звучить і пам’ять про загиблих побратимів, і зізнання про найважчі рішення на фронті. Кожна історія просочена особистими переживаннями. За кожною – стоїть вибір: вибір людей на користь життя і свободи.
Думки Героїв – сила, пам’ять, віра
«Думки Героїв України» – це сила, яка надихає. Пам’ять, яка об’єднує. Віра, яка веде вперед.
Я хотів би, щоб мене запам’ятали, як захисника нашої держави, України» – Андрій Кошовець, старший сержант служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій України.
Історії наступних Героїв України – приклад відданості, професіоналізму та мужності. Вони щодня виконують свою роботу гідно, тихо, без гучних слів. Сьогодні ми розповідаємо про двох офіцерів Національної гвардії України – бригадного генерала, командувача НГУ Олександра Півненка та бригадного генерала НГУ Олексія Осипенка. Кожен із них пройшов свій шлях боротьби, приймав непрості рішення та залишався вірним присязі у найважчі моменти.
Від спецназу до командувача Нацгвардії
Олександр Сергійович Півненко народився й виховувався в родині військовослужбовців. Вибір служити державі був очевидним: цілком усвідомленим, не випадковим. Продовження родинної діяльності – справа честі.
Після закінчення Харківського інституту танкових військ та Національного університету оборони України, діяльність військового розпочав у спецпідрозділі «Омега» Нацгвардії. З 2011 року продовжив службу в 1-й Президентській бригаді оперативного призначення.
У 2018 році приєднався до Східного територіального управління Нацгвардії та активно брав участь у бойових діях на Донбасі.
На захист Батьківщини Олександр Півненко став з перших днів повномасштабного вторгнення. Офіцер брав безпосередню участь у звільненні Харкова та прилеглих населених пунктів від російської навали окупантів.
Далі був Бахмут.
Ударно-штурмові дії постійно стримувалися на околицях Бахмута, – пригадує командувач. – Десь нам було важко, але ми працювали, старалися і кожен військовослужбовець розумів, що це завдання потрібно виконати».
У липні 2022 року Олександра Півненка призначили командиром 3-ї бригади оперативного призначення «Спартан», а в 2023 році — начальником Східного територіального управління Нацгвардії.
23 березня 2023 року Указом Президента України Олександру Півненку присвоєно звання Героя України з орденом «Золота Зірка» за особисту мужність і високий професіоналізм під час бойових дій, зокрема в боях за Бахмут. Того ж року він очолив Національну гвардію України.
Носити звання Герой України для мене – це велика відповідальність перед собою, перед особовим складом та перед народом України», – зазначає Олександр Півненко.
Сила тіла – сила духу
Олександр Півненко є не лише досвідченим військовим, а й спортсменом. Він активно займається фізичною підготовкою та вважає, що фізична форма є важливою складовою ефективності військовослужбовця.
Я мрію, щоб закінчилася війна, а потім продовжувати нарощувати й розбудовувати Національну гвардію», – ділиться командувач.
Історія командувача Національної гвардії України бригадного генерала Олександра Півненка – приклад цілеспрямованості, професіоналізму та відданості. Герой України робить свою справу щодня. Без зайвих слів…
Людина честі і мужності
Його ім’я не часто звучить у гучних заголовках. Утім, саме завдяки таким військовим, українська армія та сили безпеки тримають оборону і зберігають життя сотням побратимів і мирних громадян.
Олексій Леонідович Осипенко – заступник командувача Національної гвардії України, бригадний генерал.
Закінчив Національну академію Національної гвардії України за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство», однак подальшу службу проходив у спецпідрозділах.
З перших днів повномасштабного вторгнення він разом зі своїм підрозділом брав участь у виконанні бойових завдань у найскладніших районах ведення бойових дій. Під його керівництвом гвардійці продемонстрували високий рівень злагодженості та бойового духу, утримуючи позиції попри інтенсивні обстріли та чисельну перевагу противника.
Згуртованість і взаємопідтримка
Один із найпам’ятніших епізодів служби для Олексія Осипенка – день, коли він отримав поранення. Тоді підрозділ, незважаючи на втрати й складну обстановку, не лише не відступив, а й успішно довів бойову операцію до переможного завершення.
Мій найпам’ятніший момент на фронті – це якраз отримання поранення. Це згуртованість мого підрозділу, виконання бойового завдання до успішного його завершення», – згадує бригадний генерал.
Думки і мрії
27 грудня 2022 року Указом Президента Олексію Осипенку за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Героя України та вручено орден «Золотої Зірки».
Для мене бути Героєм України – це висновок і оцінка моєї діяльності. Це визнання моїх якостей у служінні народові України», – зазначає Олексій Осипенко.
Попри роки служби та випробування, Олексій Осипенко мріє про мир і спокійне життя поруч із родиною:
Я мрію про закінчення війни, про перемогу України над противником та про відпочинок із сім’єю».
Олексій Леонідович впевнений, що найбільшою спадщиною для майбутніх поколінь є наслідування власного прикладу честі, стійкості та відповідальності:
Я хочу, щоб мене запам’ятали як справжнього військового – людину честі та мужності».
Спецпроєкт «МВС: Думки Героїв України» продовжує відкривати імена тих, хто сьогодні формує новітню історію нашої країни. Кожен із них – уособлення мужності, військової честі та непохитної віри в Україну. Це голоси тих, хто не на словах, а на ділі наближає мирне завтра.
Бути Героєм України – не так легко
Вони першими стали на захист країни, коли ворог підступно прийшов на українську землю. Їхня стійкість і мужність – це приклад для майбутніх поколінь. Один із таких захисників – старший лейтенант Державної прикордонної служби України Едуард Атрашкевич. Герой України, який у серпні 2014 року взяв участь у відбитті нападу російської диверсійно-розвідувальної групи на Луганщині.
25 серпня 2014 року на ділянці прикордонної служби «Красна Талівка» російська ДРГ здійснила напад, підтриманий мінометним та реактивним обстрілом, бронетехнікою й авіацією.
Ми отримали наказ на охорону Державного кордону. Зав’язався бій, який тривав дві з половиною години», – пригадує Едуард Атрашкевич.
Бій був раптовим і інтенсивним: надзвичайно жорстоким.
Прикордонники прийняли ворожу ДРГ на відкритій місцевості. Без укриттів, вони змогли стримати наступ і не допустити прориву углиб української території.
У тому бою загинули четверо прикордонників.
Моментів на фронті було дуже багато, вони всі різноманітні. Але найтяжче – це коли гинуть твої бойові друзі-побратими», – говорить воїн.
Після потужної відсічі та втрат ворог зменшив вогонь і почав відходити. У цей короткий перепочинок Едуард Атрашкевич повідомив про ситуацію та викликав підкріплення.
Саме тоді проявилася згуртованість прикордонників і сила бойового братерства.
Своїм героїзмом прикордонники не лише відбили напад, а й показали приклад незламності у перші, найтяжчі місяці війни.
Указом Президента України від 20 жовтня 2020 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» старшому лейтенанту Едуарду Юрійовичу Атрашкевичу.
Бути Героєм України – не так легко. Золота зірка – найвища нагорода, і я цим пишаюся», – зазначає він.
Попри пережите, військовий зберігає віру в майбутнє та мріє про спокійне життя після перемоги:
Я мрію після закінчення війни продовжити жити далі, трудитися, ростити свого сина».
Історія Едуарда Арташкевича – це не лише спогад про бої 2014 року, а й живий голос покоління воїнів, які стали на захист держави без вагань. Такі розповіді – важливе свідчення сили, відданості та братерства, народжених у найважчі моменти війни.
Бій прикордонників Державної прикордонної служби України, який зупинив ворога під Красною Талівкою – подвиг людей, які своїми вчинками продовжують писати сторінки історії сучасної України.
На офіційному сайті та платформах МВС ми публікуватимемо нові історії Героїв – людей, які своїми вчинками творять історію сучасної України.
За матеріалами Департаменту комунікації МВС
