Костянтин Федькович, син загиблого гвардійця бригади «Спартан» НГУ старшого сержанта Анатолія Федьковича, якого вважає своїм взірцем. Підтримка батька й власний приклад стали для хлопця стимулом продовжувати активні заняття спортом. Костянтин переконаний, що лише в здоровому тілі – здоровий дух. У вільний час, хлопець цікавиться проєктуванням та розвиває дизайнерські вміння на комп’ютері (проєктує та будує квартири і будинки). А ще, в нього є мрія: оволодіти професією психолога.

Старший сержант Анатолій Федькович брав участь у боях під Бахмутом. Під час масованого ворожого обстрілу з РСЗВ БМ-30 «Смерч» у районі н. п. Новопрокопівка Запорізької області гвардієць надав допомогу пораненому побратиму та, ризикуючи власним життям, евакуював його до безпечної зони. На тому ж напрямку, під час відбиття ворожого штурму, він знищив кілька одиниць ворожої техніки та ліквідував частину сил противника. Старший сержант Анатолій Федькович загинув 25 січня 2024 року під час контрнаступальних дій в районі н. п. Роботине Запорізької області.

Валерія Сіжук, донька загиблого гвардійця бригади «Спартан» НГУ. Її батько, молодший сержант Віктор Сіжук – ветеран війни та учасник бойових дій, проходив службу на посаді командира евакуаційного відділення взводу технічного обслуговування озброєння та техніки батальйону оперативного призначення. Під час виконання чергового бойового завдання на північно-східній околиці міста Бахмут Донецької області 14 лютого 2023 року отримав важке вогнепальне поранення грудної клітки та черевної порожнини, після чого його евакуювали в стабілізаційний пункт, де життя нацгвардійця обірвалося. Через втрату рідної людини, Валерія втратила інтерес до художньої школи, в якій активно розвивалася і писала картини. Нині вона захоплюється гітарою. Мистецтво гри опановує самотужки. Захоплюється книгами.

«Віктор був єдиним цілим зі мною. Він стояв горою за свою родину і товаришів. Йому було тридцять п’ять. Коханий чоловік, мужній, люблячий тато своєї донечки. Він дійсно для мене герой, який з першого дня війни зробив свій вибір. «Я йду захищати свою Батьківщину заради сім’ї й майбутнього донечки», – це була його позиція, якій я не змогла перечити», – пригадує дружина загиблого Наталія.

Костянтин Фурман, син старшого сержанта Миколи Фурмана – командира гранатометного відділення 3-го гранатометного взводу бригади «Рубіж» НГУ. Воїн загинув 10 листопада 2022 року в бою проти російської навали поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Сім’я військовослужбовця проживає в невеличкому селі на Тернопільщині. Юний Костянтин самотужки організував спортивну залу на подвір’ї власного будинку: поставив штанги, гантелі та турнік, де періодично займається. Залюбки проводить час на ставку біля дому, рибалить. Хлопчина захоплюється туризмом, зокрема подорожами. А ще у підлітка є кумир – Владислав Євгенович Дацький на позивний Дацик, з 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Хлопець твердо знає ким буде в майбутньому: після школи планує вступити до військового училища.

Сніжана Давиденко, донька загиблого нацгвардійця військової частини 3035 НГУ Андрія Давиденка. Під час бойового завдання на Харківщині, коли Андрій Валерійович проводив евакуацію, він отримав поранення, несумісні з життям. Загинув 24 жовтня 2023 року. Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради Андрію Давиденку присвоєно Почесне звання «Захисник України – Герой Черкас» (посмертно). У воїна залишилась донька.

Сніжана раніше активно займалася спортивними танцями, напрям хіп-хоп. Цікавилася греко-римською боротьбою. Зараз захоплюється мотоспортом. Мріє отримати посвідчення водія відповідної категорії, придбати мотоцикл та брати участь у мото змаганнях.

Даніїл Лисяний, син загиблого гвардійця бригади «Хартія» НГУ. Андрій захищав, турбувався, поважав своїх побратимів і друзів. Дуже бажав закінчення цієї війни, прагнучи миру і спокою для своєї країни. Саме таким запам’ятався молодший сержант Національної гвардії України Андрій Лисяний. Свій військовий шлях киянин розпочав у 2017 році. За станом здоров’я був змушений звільнитися в лютому 22-го. Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік не міг сидіти вдома та відпочивати. Незважаючи на отримані травми і перенесені операції, він повертається на службу як мобілізований і стоїть на обороні Київської ГЕС. За плечима служба в батальйоні оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького, бригада оперативного призначення НГУ «Буревій», сумлінно виконував бойові завдання у складі частини Національної гвардії України «Хартія». Під час виконання службово-бойових завдань, після ракетного удару, рятував своїх побратимів. Отримав уламково-вогнепальні поранення. Перебуваючи на лікуванні в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені Мечникова, від отриманих поранень нацгвардієць помер 24 квітня 2024 року. Андрій Лисяний на позивний Дід був надійним другом і побратимом, люблячим чоловіком і батьком. Син Андрія, Даніїл любить гори, куди при нагоді подорожує з родиною. Маючи абстрактну уяву, юнак зацікавився та проходить курси веб-дизайнера.

Надія Нижник, донька загиблого нацгвардійця військової частини 3113 НГУ. Із початком повномасштабного вторгнення рф Богдан Нижник став на захист держави від окупантів. Боронив незалежність та суверенітет України на східному напрямку у складі Національної гвардії України. Старший лейтенант, командир стрілецького взводу Богдан Нижник загинув 1 березня 2024 року на території Донецької області під час штурмових дій противника. Героєві було 39 років. У Богдана Нижника залишилися батьки, дружина, двоє дітей та брат. Донька Надія – відмінниця. Дівчина учасниця обласних та регіональних олімпіад з математики, історії та англійської мови. За сумлінне і успішне навчання юну Надію Богданівну щороку нагороджують похвальними листами. Має медаль за участь у шкільних змаганнях з баскетболу. Надія відвідує в приватній школі курси англійської мови. Спортивні танці замінила на тренажерний зал. Любить читати художню літературу. У вільний від навчання час допомагає виготовляти окопні свічки та плести маскувальні сітки в стінах своєї школи.

Пресслужба НГУ