Пабло – 35-річний молодший сержант, командир відділення ударних дронів 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Рубіж». Хлопець до повномасштабного вторгнення працював керівником відділу маркетингу та продажу. За час війни встиг повоювати на Сіверському, Лиманському та Куп’янському напрямках у Донецький, Луганський та Харківських областях.
«Мені було цікаво бути розвідником. Я розумів і зважував всі ризики, які на нас покладались. Мені подобалось бути розвідником, але я бачив, що майбутнє саме за технологіями. Тому я пішов вчитися. Нині, я – оператор ударних дронів і моя задача – дистанційно знищувати ворожі цілі, техніку, живу силу, укриття», – розповідає гвардієць.
Робота оператора ударних дронів вимагає від бійця знань навігації, електроніки, поводження з вибухонебезпечними предметами, картографії, уміння швидко приймати рішення в умовах високої напруженості. Специфіка такої роботи поєднує технології та тактику. А це дозволяє ефективно виконувати бойові завдання із мінімальним ризиком для бойових підрозділів.
«Сніг чи дощ, ми маємо піднімати дрони. Це – очі наших бойових підрозділів і прикриття. Ми просто не можемо собі дозволити бути на землі. Працюємо у будь-яку погоду. А коли мій дрон заходить прямо в ціль, то я, як пілот, отримую нестримну радість. Начебто п’ю коктейль з ендорфіну, дофаміну та серотоніну одночасно», – не стримує своїх емоцій Пабло.
Зараз гвардієць проходить тривалу реабілітацію після тяжкого поранення, в результаті якого втратив частину ноги.
Подробиці – у відеосюжеті:
За матеріалами Департаменту комунікації МВС України
