Як Ви обрали професію ветеринара?
Покликом серця. В мене батьки все життя займаються бджолярством. Як наслідок, я теж вчився на бджоляра, але згодом пішов на ветеринарний факультет та почав вивчати тварин. І знайшов у цьому своє покликання.
Як Ви стали військовим ветеринаром?
До військової служби я працював на митниці – оформляв документи для перевезення свійських тварин за кордон. Але незабаром через друзів до мене дійшла інформація, що конвойна бригада потребує ветеринарного спеціаліста для службових собак. І я вирішив спробувати себе у цій справі. З самого початку мені сподобався колектив, організація служби. Так я і почав шлях військового ветеринара у 27 Печерській бригаді Національної гвардії України.
В чому полягає Ваша робота в бригаді?
Кожного ранку я заходжу на розплідник військової частини, дивлюсь за станом вольєрів, де живуть наші собаки. Важливим є і перевірка раціону тварин, їхнього зовнішнього вигляду та фізично-психологічного стану. Адже необхідно розуміти, чи можна допускати собаку до виконання службових обов’язків чи краще дати їй додатковий відпочинок. І тут багато чого залежить від кінолога, бо він має розуміти свого вихованця як і людину.
У разі виникнення захворювань у тваринок ми стараємося лікувати своїми силами. Головне управління допомагає зі закупівлею препаратів, тому в ліках і ветеринарних препаратах нестачі не відчуваємо. Та бувають різні травми та захворювання. При тяжких випадках, які бувають доволі рідко, ми транспортуємо наших улюбленців до ветеринарної клініки, де їм надають всю потрібну сучасну ветеринарну допомогу.
Як змінилась Ваша служба з початком повномасштабного вторгнення?
З’явились більші обсяги роботи та навантаження. Але ні в якому разі, ні я, ні хтось з нашого особового складу не покладаємо рук і віримо тільки у перемогу.
Дуже багато наших військовослужбовців просили, щоби ми під час бойових дій прихистили їхніх собачок. За таких умов ми максимально намагалися допомогти усім можливим – оберігали та доглядали улюбленців наших побратимів як своїх.
Також багато собак у нас було привезено з Гостомеля. Першочергово ми провели їм всі можливій лікувальні заходи. Більшість собачок були з явними ознаками контузії. Бойові дії сильно травмували психіку тваринок, та ми робили все для того, щоб вони змогли повернутись до нормального життя. Я вважаю, якщо є людська опіка та любов до тварини, то з усім можна справитись. І це перевірено на власному досвіді. Після відбиття ворога з меж Київської області ми повернули прийнятих собачок їхнім власникам, а для деяких – знайшли нових господарів і розуміємо, що вони зараз в надійних руках.
Як показує досвід, наші службові тварини – сильні воїни, надійні рятівники, які точно й слухняно виконують свої обов’язки. За це ми їх любимо, дбаємо, намагаємось робити все, щоб наші тваринки мали комфортні умови для несення служби. І як ветеринар – я подбаю про це.
