43-річний Антон Дербілов жив своє краще життя, аж допоки російські окупанти не зазіхнули на його рідний Харків та в цілому на суверенну Україну. Чоловік усе життя займався створенням мініатюрних фігурок, зокрема солдатиків, це і приносило його родині заробіток, а ім’я Антона Дербілова знали у Європі та Америці.
Останні 5 років він грав на укулеле в харківському гурті «Alcohol Ukulele», вчився танцювати фламенко, малював та ще багато чого опановував, шукаючи нові хобі. “Він любив жити”, – описує Антона його дружина Катерина, з якою вони у шлюбі були 22 роки.
Антон та Катерина познайомилися в академії на навчанні, декілька років були найкращими друзями, а потім зрозуміли, що вже не зможуть один без одного. Створивши сім’ю вони вже ніколи не розлучались – він створював макети фігурок, а вона їм давала колір, завершуючи виріб. Згодом в родині митців народилися доньки – Аня, Ксюша та Соня.
Для Антона Дербілова його дівчата були найважливішими за всіх на світі. Побратими розповіли, що навіть будучи на фронті в гарячих точках, Антон із захопленням розповідав про дружину і їхніх дівчат. Саме вони і стали його опорою, коли розпочалась повномасштабна війна.
“Настільки він любив свою сім’ю – заради них і воював. Любов до своєї дружини Катерини, до дітей нереальна. Мало у кого я таке бачив”, – ділиться побратим Крава.
Напередодні 24 лютого 2022 року, Антон обговорював із дружиною, що робитимуть у разі збройної агресії з боку російської федерації. Рішення Антона було непохитним – він добровільно мобілізується. Цього чоловік хотів ще з 2014 року, коли розпочалась АТО.
“В нього було три маленькі дитини і він не міг це все залишити. Він не міг багато років знайти собі місця від того, що його друзі там, а він не там. Тому коли все почалось у 22 році, він вирішив, що час для нього уже піти”, – ділиться старша донька Аня.
Антон пішов до лав Національної гвардії України, а його дівчата залишились у Харкові пекти хліб, волонтерити і допомагати іншим, чекаючи батька вдома.
“Плани на майбутнє – це, мабуть, була найбільша частина наших розмов, тому що вони були весь час. Він не міг ні емоційно, ні фізично щось творити під час того, коли він перебував в війську, але мріяв він постійно. Ми з ним могли часами розмовляти про те, що ми будемо робити, коли це все закінчиться, коли буде наша перемога, і ми зможемо жити далі”, – згадує Катерина Дербілова.
У складі 5-ої Слобожанської бригади НГУ Антон Дербілов брав участь у контрнаступі на Харківщині восени 2022 року. Тоді він із побратимами звільнили Балаклію, Ізюм, а згодом опинились у найпекельнішій точці – Серебрянському лісі на Луганщині. Там його життя і обірвалось у бою.
Стримавши прорив загарбників, Антон Дербілов загинув 6 квітня 2023 року, у день народження своєї дружини. Під час бою російські окупанти розпочали обстріл з мінометів – уламок прилетів у голову воїна. Шансів на його порятунок не було.
Він похований у Харкові, який сам і захищав від навали російської орди. Вулиця Тургенівська носить тепер ім’я Героя Антона Дербілова, а гурт «Alcohol Ukulele» співає пісні в пам’ять про нього.
“Колись я жартував, що буду гуляти з онуками на вулиці імені Дербілова, але я гадав, що це буде вулиця названа ім’ям художника, скульптора Дербілова. На жаль, тепер якщо я доживу і у мене будуть онуки, я буду гуляти на вулиці Героя Дербілова”, – зауважив учасник гурту «Alcohol Ukulele».
Усі мініатюрні фігурки зберігаються в Києві у друзів родини Дербілових, а його дівчатка продовжують волонтерити, вивчати такмед і нести через життя ідеї й наративи батька.
Антон Дербілов змінив своє творче, насичене і цікаве життя на зброю проти ворога, який прийшов у його дім. Він був і залишається душею серед своїх близьких. У день пам’яті захисників України, який відзначається 29 серпня, Міністерство внутрішніх справ присвячує серію проєкту “Розстріляні росією” Антону Дербілову.
За матеріалами Департаменту комунікації МВС України
