Старший сержант Андрій Єфіменко родом із Луганщини. До повномасштабного вторгнення він займався живописом, а у 2022 році, у віці 59 років, добровільно долучився до війська. Відтоді пройшов через бойові випробування, став свідком руйнування українських міст, але не залишив мистецтва. Сьогодні Андрій продовжує службу у 50 полку імені полковника Семена Височана Національної гвардії України.
Шлях Андрія до мистецтва розпочався ще в дитинстві. Згодом він переїхав із Луганська до Косова, де вивчав місцеві мистецькі традиції, різьбярство, графіку та портретний живопис.
Попри переїзд, Луганщина залишилася важливою частиною його життя. Рідний дім Андрія перебуває в окупації з 2014 року. Чоловік вірить у повернення українських територій та відновлення рідного краю.
У перші дні повномасштабного вторгнення Андрій вирішив долучитися до захисту України. На той момент йому було 59 років.
Маючи досвід служби в армії та будучи ще фізично здоровим, я відразу пішов до найближчої військової частини. Мені на той час було 59 років, тому спочатку мене всюди “відшивали”, але потім побачили, що я наполегливий, і взяли до війська», – згадує Андрій.
Перші бойові випробування запам’яталися йому постійними мінометними обстрілами та танковим вогнем. Гвардієць досі пам’ятає, як доводилося шукати укриття, щоб перечекати нічні обстріли противника.
Мій перший обстріл зустрів в окопі. То була 120-міліметрова міна, яка впала за кілька метрів від позиції. Я ще не мав тоді бойового досвіду, але відразу зрозумів, у чому справа», – розповідає він.
Війна боляче вдарила й по тому, що було близьким Андрію як митцю. На власні очі він бачив зруйновані палаци культури, театри, ринки та архітектурні пам’ятки українських міст.
Найбільший шок у мене був від того, що люди здатні таке робити… Як митець, я дуже злився через те, що вони все тут валять і валять, і від цього ставав тільки злішим», – згадує гвардієць.
Навіть перебуваючи на фронті, Андрій продовжував малювати. За цей час він створив близько 17 малюнків, які стали частиною виставки «Захід – Схід», присвяченої українським захисникам. Мистецтво залишилося частиною його життя і під час військової служби.
Сьогодні Андрію 63 роки. Він продовжує службу у 50 полку Національної гвардії України. До захисту держави долучилася і його родина: син також воює, а рідні допомагають війську.
Спілкування з молодшими побратимами, за словами Андрія, дає йому можливість не лише ділитися власним досвідом, а й навчатися нового.
Я художник, тому дуже егоїстичний, але тут, із молоддю, почуваюся на всі 40. Ми обмінюємося досвідом та вчимося одне в одного», – говорить митець.
Розповідаючи про мотивацію продовжувати службу, Андрій наголошує на важливості говорити про військо, його роботу та людей, які щодня захищають Україну. Для нього військова служба стала свідомим вибором, а повернення рідної Луганщини та відновлення українських міст залишаються важливою частиною спільної мети.
Група комунікації Західного ТУ НГУ




