Завдання виконують під тиском часу: буквально залетіти в окоп під прикриттям, знайти «пораненого», накласти турнікет в обмеженому просторі, витягнути з «зони під вогнем» та доправити в більш безпечне місце. Усе це –гвардійці роблять під пильним наглядом інструкторів. Керує групою сержант з позивним Дукаліс. Він каже, що це хороша перевірка на міцність.

«Ми моделюємо не просто стрес, а умови сучасного бою. Наша мета – навчити бійця діяти бездоганно навіть тоді, коли навколо все вибухає, а на рахунку кожна секунда», – каже нацгвардієць.

Такі тренування – не показова акція, а щоденна важка робота. Змінюються сценарії, вводні та рельєф, але мета одна: перетворити алгоритми на рефлекси, які рятують життя під час виконання бойових завдань.

«Кожне тренування – це збережене життя на передовій. Ми вимагаємо від військовослужбовців максимальної самовіддачі тут, щоб потім на фронті кожен був впевнений у собі та побратимах», – зазначає офіцер підрозділу з позивним Стетхем.

Після чергового проходження дистанції інструктори розбирають помилки і дають поради з власного досвіду. Попереду – наступні етапи підготовки, нові сценарії, складніші умови й чергові випробування. Кожен з гвардійців 36 Подільського полку знає, що завтра не буде легше, але всі розуміють, що чим більше поту проллється на тренуваннях, тим менше крові буде на фронті. Часу згадувати алгоритми чи поради в найкритичніший момент не буде, але набуті рефлекси – спрацюють. Саме тому день-у-день, вони знову і знову заходять в траншеї, щоб підготувати себе і підвищити злагодженість усієї групи.

Група комунікації Західного ТУ НГУ