Водій роти спеціального призначення вараського підрозділу Національної гвардії України Шустрий. За роки служби він працював на різних напрямках, керував броньованою технікою і не раз опинявся в ситуаціях, коли від злагодженості екіпажу та вміння діяти спільно залежало життя побратимів.
Свій перший контракт Сергій завершив у 2012 році. Після чотирьох із половиною років цивільного життя повернувся до війська. Початок повномасштабного вторгнення зустрів на службі: тоді його підрозділ охороняв важливий державний об’єкт, а сам він перебував на посту.
«Хвилювання завжди є. Сто відсотків – і страх, і хвилювання. Було все», – згадує Сергій перші дні великої війни.
Його бойовий шлях охоплює кілька напрямків. Спочатку він виконував завдання на Запоріжжі, зокрема в районі Роботиного, де діяв як піхотинець. Згодом він потрапив на Покровський напрямок, вже як водій броньованої техніки. За цей час Сергій керував бронеавтомобілями, багі, легковою технікою. Найбільше йому до вподоби багі. За швидкість і маневреність. Подобається й «Новатор», можливості якого добре проявлялися під час виконання завдань.Водночас нацгвардієць наголошує: результат залежить не лише від водія. Кожен член екіпажу має виконувати свою частину роботи, а всі разом — діяти злагоджено.
«Дуже багато роботи залежить не від самого водія. Має бути дуже сильно злагоджений екіпаж», – пояснює Шустрий.
На Покровському напрямку, за його підрахунками, назбиралося близько 86 бойових виїздів. Серед них були й особливо небезпечні. Під час одного з виїздів до Мирнограда екіпаж доставляв пакунки побратимам і допомагав із ротацією іншого підрозділу. Були й випадки, коли ворожі засоби ураження вибухали неподалік автомобіля, а техніка зазнавала пошкоджень.
Попри пережите, Сергій продовжує виконувати завдання. Силу рухатися далі він знаходить у думках про майбутнє дітей та близьких, які чекають удома.Саме такі – сміливі, відверті і професійні водії прокладають шлях до перемогукраїнського війська і наближають довгоочікуваний мир Україні і всьому народу.
