Можна повернутися з позицій, зняти броню, приїхати додому. Але психіці потрібен час, щоб зрозуміти: зараз уже можна не бути постійно напоготові.
На фронті пильність рятує життя. У мирному житті вона може перетворюватися на втому, напругу, тривожність. Емоції, які доводилося стримувати заради виживання, не зникають просто тому, що боєць повернувся.
Саме тому для гвардійців 31 полку Північного ОТО НГУ, які повернулися з бойових завдань, провели заходи декомпресії.
«Декомпресія дає бійцю час для себе – можливість зупинитися і побути тут і зараз. Важливо розмежувати бойове та цивільне життя. На війні діють правила, які допомагають вижити. А після повернення потрібно поступово перейти до іншого життя – до рідних, побуту, звичайних справ. Психіці потрібен час, щоб це усвідомити», – говорить психологиня 31 полку Леся Ткач.
Іноді психіка сама знаходить те, за що можна триматися. Один із гвардійців розповів, що під час бойових завдань відчував поруч свого «охоронця» – Перуна:
«Я був упевнений, що Перун мене береже. Для мене це було відчуттям, що я не сам і що мене хтось захищає», – розповідає гвардієць 31 полку.
А після повернення важливо знайти нові точки опори вже в мирному житті. Дати собі час. Не вимагати від себе миттєвої адаптації. Не соромитися емоцій. Говорити з тими, кому довіряєш. Дбати про тіло, відновлювати сон і поступово повертати у своє життя звичайні речі. Бо шлях до себе не закінчується в момент, коли боєць переступає поріг власної оселі. Іноді – це досить довгий шлях назад до себе.
Декомпресія не стирає бойовий досвід. Вона допомагає залишити його на своєму місці й зробити наступний крок – назад до цивільного життя, до рідних, до себе.
Дякуємо власникам та персоналу «Рибацької бухти» за гостинність, підтримку та простір, у якому наші гвардійці могли відновитися й побути в атмосфері спокою.
Відділення комунікації Північного Київського ТУ НГУ
