Поки біг чи повзав там під машинами, кілька разів ловив себе на думці, що маршрут навмисно прокладали, щоб нам було складніше. Узвишшя, вибоїни, болото і ліс, – все це зустрічається на фронті. Пересуватися треба швидко. Стріляти точно. І контролювати не лише свої рухи, а й допомагати побратиму. І на таких тренуваннях ми викладаємось на совість», – ділиться нацгвардієць Роман Яворський.

Тут немає професійних атлетів, натомість практично кожен з цих чоловіків вже має бойовий досвід. І це відчувається на вогневому рубежі. Пробігти дистанцію швидко – замало, подолати перешкоди – замало. Потрібно ще дістатись до точки відкриття вогню і влучно уразити ціль. І це під силу лише професійним військовим. Тож від рельєфу тіла і мускулатури тут залежить небагато.

Гнучкість і адаптація до вимог нового середовища, швидкість реакції, оперативне мислення, – це лише кілька аспектів внутрішньої роботи голови і характеру під час таких занять. Приємно бачити, що тут люди з різною фізичною формою, та все ж об’єднані спільним духом. Команди, в яких «сильніший» витягає «слабшого» – найефективніші. Адже саме в згуртованості – сила полягає підрозділу», – каже офіцер 2 Галицької бригади старший лейтенант Юрій Гуцул.

Фізична підготовка – одна із ключових сторін військової служби. В умовах фронту витривалість і здатність переносити навантаження – це рівень боєздатності і більше шансів вийти з бою переможцем.

У цих тренуваннях немає випадкових деталей: кожен метр дистанції, кожна перешкода і кожен постріл – підготовка по справжніх випробувань фронту. Але ключове тут не в складності маршруту. Ключове – в людях, які проходять його разом. Бо коли сили вже на межі, саме побратим допоможе вилізти з-під машини, доповзти, добігти, піднятись – і знищити ворога.

Група комунікації Західного ТУ НГУ