Євгену — 52 роки, він народився у Слов’янську. Повномасштабне вторгнення зустрів у лютому у Харківській області, на кордоні з російською федерацією.

“Біля п’ятої ранку розпочалися ракетні артилерійські обстріли з мінометів та установок “Град”. На той момент я не мав бойового досвіду. Ми всі були піхотинцями, незалежно від своїх спеціальностей. Було важкувато”, – розповідає Євген.

У березні 2022 року Євген опинився у Попасній. Там він зіткнувся з інтенсивними боями, які стали для нього складним випробуванням. Саме там він почав надавати домедичну допомогу товаришам. Восени того ж року Євген разом зі своїм підрозділом виїхав до Харківської області, де вже працював у складі групи медичної евакуації у районі Волохового Яру. Одного разу Євгену довелося під артилерійським обстрілом надавати медичну допомогу пораненому з важким пораненням черевної порожнини. До стабілізаційного пункту тоді було понад сорок кілометрів, але життя військовослужбовця було врятоване.

“Він ще був у свідомості, хлопчика одразу поклали на операційний стіл. Вийшла медсестра і кричить: “У кого третя група крові?” Кажу, що в  мене. Я здав кров для нього”, – розповідає бойовий медик.

Згодом підрозділ Євгена брав участь у деокупації ряду населених пунктів на лиманському напрямку.

Відділення інформації та комунікації Східного територіального управління національної гвардії України