На початку ротації в район проведення операції Об’єднаних сил Володимир забезпечував водою усі позиції ротно-тактичної групи, у складі якої вирушив на виконання службово-бойових завдань. Після повномасштабного вторгнення продовжував підвозити воду на усі позиції Сил оборони, що захищали Маріуполь.
26 лютого 2022 року підрозділи передислокувалися у місто та готувалися до тривалої боротьби. Володимир продовжував виконувати свої обов’язки – забезпечував водою усі передові позиції, не зважаючи на постійні обстріли з боку росіян.
«Доводилося працювати у складних умовах – зазвичай набирали воду у приватному секторі. Коли цистерна була повна, могла загрузнути та доводилося під обстрілами за допомогою домкрату її витягати. Але в такі моменти ти не зважаєш на «прильоти» поряд. У тебе в голові лише одна думка – витягти машину», – говорить військовий.
У той час місто вже було напівзруйноване – розбиті будинки, у вогні автівки цивільних. У той час російські війська вже зайшли на правий берег Кальміусу та намагалися прорватися на лівий.
Після того, як місто опинилося в облозі та почалися вуличні бої Володимир одним із перших відправився на позиції та разом із побратимами тримав оборону на території пожежно-рятувальної частини, поблизу району Східний.
«Я зберігав максимальний спокій, адже у бойових діях твій найбільший ворог – паніка», – розповідає гвардієць. Військові утримували свою позицію до кінця березня. Кілька разів ворог намагався прорватися, використовував важку техніку та піхоту, але не зміг – українські воїни накривали їх шквальним вогнем та підбили ворожий БТР.
Після зміни позицій Володимир продовжив тримати оборону у приватному секторі.
«У вуличних боях, перестрілках росіяни програвали. Коли вони це розуміли, то направляли на наші позиції танки», – згадує гвардієць.
Під час однієї з сутичок Володимир обличчям зіткнувся із ворогом.
«Я був у приватному секторі, знаходився біля огорожі, а з-за повороту вийшло «чудо» з білою пов’язкою. Ще двоє росіян сховалися в кущах поряд», – розповідає хлопець. Відзначає – у такі моменти сумнівів у тому, що ти повинен робити не виникало. – Росіяни нас боялися – їх відправляли як гарматне м’ясо. Там знаходилися кадирівці, ГРУ та так звана «Народна міліція ДНР», – говорить Володимир.
У квітні гвардієць отримав вогнепальне поранення – його намагався «зняти» російський снайпер. Куля залетіла під бронежилет та вийшла, зачепивши грудну клітину. Вже перебуваючи у шпиталі Володимир отримав осколкове поранення, коли намагався допомогти з евакуацією поранених бійців, яких обстрілювали ВОГ-ами з дронів.
На початку березня поточного року, в рамках чергового обміну військовополоненими, Володимир повернувся додому. Сьогодні гвардієць продовжує лікування та реабілітацію після поранень.
Група інформації і комунікації Центрального ТУ
