НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

10 серпня цього року виповнюється 7 років від дня загибелі молодого 23-річного хлопця – лейтенанта Національної гвардії України Івана Гутніка-Залужного, який ціною власного життя врятував своїх побратимів улітку 2014 року, коли тільки розпочиналися бойові дії на Сході України.

Тож сьогодні на території військової частини 3033, був проведений мітинг-реквієм присвячений вшануванню пам’яті загиблого воїна-захисника, де однополчани-гвардійці поклали квіти біля пам’ятного знаку та вшанували його хвилиною мовчання.

Гвардійці також відвідали могилу військовослужбовця, де зібралися рідні, близькі та знайомі загиблого, а військовий священник (капелан) отець Анатолій відслужив за героєм поминальну панахиду.

У квітні 2014 р. Іван Гутнік-Залужний був мобілізований на військову службу до Національної гвардії України, до лав гвардійців став цілком свідомо – і з перших днів рвався «на фронт».

«Він був патріотом, дуже хотів потрапити в зону АТО, прагнув у всьому бути першим і найкращим. Хороша людина – розумна, дружелюбна, товариська, позитивна, приємна. Займався спортом, вів здоровий спосіб життя», – згадують про бойового побратима однополчани.

Попри свій молодий вік, Іван завжди користувався повагою та заслуженим авторитетом серед підлеглих. Його любили та поважали не тільки як командира, а як добру, виховану людину зі своїми принципами та життєвою позицією. Мабуть, це відбиток виховання його самими близькими людьми: мамою, Галиною Іванівною, яка у свій час теж брала участь в бойових діях війни в Афганістані та дідуся Івана Аникійовича Залужного, ветерана Другої Світової війни, кавалера багатьох бойових орденів, капітана І-го рангу у відставці, фронтовика, який у «рокові сорокові» із боями пройшов від Москви до Варшави, учасника війни з Японією.

Життя командира взводу запорізького з’єднання НГУ молодшого лейтенанта Івана Гутніка-Залужного обірвалось у ніч на 10 серпня 2014 року внаслідок ворожого нападу на позиції сил АТО поблизу районного центру Амвросіївки.

Група терористів спробувала оточити й захопити блок-пост, вочевидь, намагаючись прорватись у бік українсько-російського кордону.

Але бойовикам не вдалося захопити гвардійців зненацька: пересування ворога було виявлене завдяки тепловізору, який напередодні передали воїнам Нацгвардії волонтери з міста Мелітополя…

Спалахнув запеклий бій, перебіг і підсумок якого визначили грамотні дії командира підрозділу НГУ: зазнавши втрат, терористи змушені були тікати.

На жаль, ціною цієї перемоги стало життя Івана Вікторовича – він був єдиним із гарнізону блокпосту, хто не вберігся від ворожих куль, які влучили йому в шию та спину, пройшовши між пластинами бронежилета.

Бойові побратими намагалися врятувати життя хороброго офіцера, доправивши  його до лікарні, але зусилля медиків виявилися марними.

Пам’ять про Івана назавжди в серці кожного, хто його знав.

За високий професіоналізм і мужність, зразкове виконання військового та службового обов’язку, сумлінне і бездоганне служіння українському народові, молодшому лейтенанту Гутнік-Залужному Івану Вікторовичу присвоєно чергове військове звання “лейтенант” достроково (посмертно).

Також, ім’я героя навічно занесено у списки військовослужбовців запорізької військової частини 3033 НГУ, а прізвище лейтенанта Гутніка-Залужного Івана Володимировича занесено до книги пам’яті загиблих працівників органів внутрішніх справ.

Указом Президента України гвардієць нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня (посмертно) та державною нагородою України посмертно: медаллю «Захиснику Вітчизни».

 Ліна Московка