НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

З гордістю та сумом у серці пам’ятаємо справжніх патріотів, які стали до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну, віддавши найдорожче, що мали, – своє життя.

10 серпня цього року виповнилося 7 років від дня загибелі молодого 23-річного хлопця – лейтенанта Національної гвардії України Івана Гутніка-Залужного, який влітку 2014 року на початку розгоряння бойових дій на Сході України, ціною власного життя врятував своїх побратимів.

Іван Гутнік-Залужний народився й виріс у Запоріжжі. Він закінчив Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій, здобувши диплом магістра і звання офіцера запасу, працював начальником виробничо-технічного відділу приватного підприємства.

У квітні 2014 р. був мобілізований на військову службу до Національної гвардії України, проте, Іван Вікторович став до лав гвардійців цілком свідомо – фактично, як доброволець – і з перших днів рвався на фронт.

«Він був патріотом, дуже хотів потрапити в район проведення АТО/ООС, прагнув у всьому бути першим і найкращим. Хороша людина – розумна, товариська, позитивна, приємна. Займався спортом, вів здоровий спосіб життя», – згадують про бойового побратима однополчани.

Попри свій молодий вік, серед підлеглих Іван завжди користувався повагою та заслуженим авторитетом. Його любили та поважали не тільки як командира, а і як добру, виховану людину зі своїми принципами та життєвою позицією. Ці якості, Іван Вікторович, звичайно, здобув завдяки його самим близьким людям: мамі, Галині Іванівні, яка у свій час теж брала участь в бойових діях війни в Афганістані та дідуся Івана Аникійовича Залужного, ветерана Другої Світової війни, кавалера багатьох бойових орденів, капітана І-го рангу у відставці, учасника війни з Японією.

Життя командира взводу запорізького з’єднання НГУ молодшого лейтенанта Івана Гутніка-Залужного обірвалось у ніч на 10 серпня 2014 року внаслідок ворожого нападу на позиції сил АТО, поблизу районного центру Амвросіївки.

Група терористів спробувала оточити й захопити блок-пост, вочевидь, намагаючись прорватись у бік українсько-російського кордону.

Але бойовикам не вдалося підступитися зненацька: пересування ворога нашими бійцями було виявлене завдяки тепловізору, який напередодні був переданий Нацгвардії волонтерами з міста Мелітополя.

Спалахнув запеклий бій, перебіг і підсумок якого визначили грамотні дії командира підрозділу НГУ: зазнавши втрат, терористи змушені були тікати.

На жаль, ціною цієї перемоги стало життя Івана Вікторовича – він був єдиним із гарнізону блок-посту, хто не вберігся від ворожих куль, які влучили йому в шию та спину, пройшовши між пластинами бронежилета.

Бойові побратими намагалися врятувати життя хороброго офіцера, доправивши його в лікарню, проте зусилля медиків виявилися марними.

У нього були великі плани на життя попереду. Однак доля вирішила інакше. Залишились у великому горі мама, дідусь, наречена й всі його друзі та побратими.

Пам’ять про Івана назавжди в серці кожного, хто його знав.

За високий професіоналізм і мужність, зразкове виконання військового та службового обов’язку, сумлінне і бездоганне служіння українському народові, молодшому лейтенанту Гутнік-Залужному Івану Вікторовичу присвоєно чергове військове звання “лейтенант” достроково (посмертно).

Також, ім’я командира взводу Івана Гутніка-Залужного, який ціною свого життя спас життя кільком десяткам бійців, навічно занесено у списки військовослужбовців запорізької військової частини 3033 НГУ, а прізвище лейтенанта Гутніка-Залужного Івана Вікторовича занесено до книги пам’яті загиблих працівників органів внутрішніх справ.

Указом Президента України гвардієць нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня (посмертно) та державною нагородою України посмертно: медаллю «Захиснику Вітчизни».

Ліна Московка