НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

Він один із командирів, який першим став на захист нашої Батьківщини. Пройшов через пекло війни, побувавши майже в усіх гарячих точках на Сході. Але найважчими його випробуваннями стали запеклі бої за Донецький аеропорт та «долину смерті» – 32-й блокпост. Про його бойовий шлях можна відкривати фотовиставки та писати книги. Військовий крок за кроком відтворив як відбувалися запеклі події за українську землю та поділився з нами.

Заступник командира військової частини 3008 з позивним «Сем» закінчив Харківський військовий інститут Національної гвардії. Після  навчання у 1999 році, молодий лейтенант успішно починає військовий шлях. Із захопленням вдосконалював потрібні знання і навички та швидко просувався кар’єрними сходинками: від заступника командира роти по роботі з особовим складом до начальника групи бойової підготовки. Та коли над українською землею засвистіли ворожі кулі – один із перших ринувся в бій. Перше зіткнення з ворогом розпочалося зі штурму Харківської облдержадміністрації. Та це був лише початок російсько-української війни. Згодом перші втрати у бою за Слов’янськ.

«Першою бойовою задачею на Донеччині було звільнення міста Слов’янськ від сепаратиської навали. Було надзвичайно важко. Фаховий рівень мобілізованих військовослужбовців був на низькому рівні, а час на навчання був обмежений і не давав бажаного результату. Тоді були перші жертви. Бойовий дух особового складу дуже страждав», – розповідає заступник командира військової частини 3008 підполковник Дмитро Сьомак.

Згадувати ті події без сліз військовому важко. Та попри запеклі бої українська армія увійшла в Слов’янськ. Вранці 5 липня 2014 року місто прокинулося зі звісткою, що бойовики відступили та над міською радою знову замайорів синьо-жовтий стяг. Однак військові як ніхто розуміли, що поруч війна ще триває. Далі захоплені бойовиками Красний Лиман та Донецький аеропорт.

Майже тиждень провів у самому пеклі – обороняючи диспетчерську вежу. Дорога до пекла для усіх починалася з селища Піски. Єдиний шанс вижити – це із максимальною швидкістю пролетіти крізь вузький коридор, з обох боків якого по тобі стріляли з усього, що тільки було у бойовиків. Військові добре усвідомлювали стратегічну важливість аеропорту, адже це був не лише зручний плацдарм для звільнення Донецька. ДАП стягував на себе кращі сили бойовиків та російських окупантів. Підполковник живим та неушкодженим повернувся додому. Та попереду військового чекала ще важча «долина смерті» – 32-й блокпост.

 «Тоді я обійняв посаду заступника командира батальйону. В той час почалася третя хвиля мобілізації. Хвиля була досить потужна, тоді ми виконували бойове завдання на 32-гому блокпості. Ми там були з початку жовтня по 28 жовтня 2014-го року. Завдяки нашим кріпким бійцям ми давали потужну відсіч збройним нападам сепаратистів», – пригадує підполковник Дмитро Сьомак.

Кадровий військовий пройшов 9 ротацій. Останні бойові дії – звільнення села Кримського. Під його керівництвом батальйон оперативного призначення тримав оборону 2 місяці. Операцію військові провели успішно та визволили село від противника.

Його бойовий досвід став прикладом для багатьох товаришів по службі. Вони його називають героєм та справжнім захисником Батьківщини.

«Під час роботи з ним розумію, що людина, яка пройшла бойовий шлях, не відволікається на дрібниці. Він знає не з чуток що таке бій і війна та постійно під час служби впроваджує свій досвід для навчання підлеглих. Для нас Дмитро Анатолійович є герой, який не сховався за спинами інших офіцерів, а пішов на передову захищати рідну Батьківщину», – розповідає його товариш по службі Олександр Вітковський.

У заступника командира військової частини 3008 за плечима 26 років військової служби. Він з гідністю та честю виконував свій обов’язок перед Батьківщиною та про вибір професії не пошкодував жодного разу.

Ганна Лазуренко