НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

25 квітня християни східного обряду святкують Вхід Господній до Єрусалима, або Вербну неділю. Вхід Господній до Єрусалиму – це перехідне свято, одне із головних християнських свят, в які згадуємо ключові події новозавітної історії.

 

Дане свято завжди святкується в неділю, що передує Великодню. Слідує відразу за Лазаревою суботою, – ці свята тісно пов’язані між собою. У народі його ще називають Вербною неділею. Віруючі йдуть до храму з гілочками і цілими букетами верби. Священик освячує вербу в суботу на всеношній і в неділю – після Божественної літургії.

 

Вхід Господній до Єрусалиму – одне з двох свят в період Великого посту, коли до пісного столу дозволяється додавати рибу.

 

Події Вербної неділі

Вхід Господній до Єрусалиму описують всі чотири євангелісти. Навесні 30-го року н. е., напередодні єврейської Пасхи, прокуратор Іудеї Понтій Пилат приїхав у місто, щоб, якщо буде потрібно запобігти заколоту серед місцевого населення – підданих Римської імперії. На Великдень до столиці стікалися натовпи народу, – це було головне іудейське свято року.

 

Ісус Христос, як і всі іудеї, теж вирушив до Єрусалима. Прямо після чудесної події Він воскресив свого померлого друга Лазаря. Безліч людей бачили це чудо і впевнилися: Ісус – той самий Месія, якого так довго чекав Ізраїль. Він зійде на царський престол і звільнить країну від влади язичницького Риму.

 

Саме за народну любов юдейські первосвященики були злі на Христа. «Хто Він такий, щоб називати себе Месією?» – думали вони. А первосвященики вирішили вбити і Його, і Лазаря, «тому що заради Нього багато з юдеїв приходили і вірували в Ісуса».

 

Незважаючи на гнів первосвящеників і немов на підтвердження народних сподівань на нового царя Христос вирушає до столиці. Це відбувається за шість днів до Пасхи. Але, на подив усіх Він в’їжджає в міські ворота не на коні, ні з мечем, як личить революціонеру-визволителю, а на віслюку. Цей віслюк – символ неотмірного Царства, яке Він проповідує людям.

 

І все одно його зустрічають як царя. Люди радіють, вони щасливі. Дорогу під копитами віслюка встеляють пальмовими гілками, тим самим надаючи Христу царські почесті. Кричать: «Осанна! Благословен, хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!» («Осанна» означає «Рятуй нас»).

 

Пройде кілька днів, і той же натовп, розчарований тим, що Христос не скинув Римське панування, буде вимагати: «Розіпни, розіпни Його!»…

 

Опинившись в Єрусалимі, Спаситель попрямував до Храму і вигнав звідти усіх продавців і покупців. Перекинув столи торговців зі словами: «Написано, – Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників». Народ слухав Христа із захопленням; до Нього підходили за зціленням сліпі і каліки.

 

Увечері Христос покинув Єрусалим і повернувся до Віфанії разом з учнями і народом, який пішов за Ним. Там, в домі Лазаря Він переночував. На наступний день почався період, який ми називаємо Страсною седмицею.

 

Традиції Вербної неділі

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться усі — старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Колись господарі, повертаючись з церкви зі свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або, якщо було близько, то в полі, – «щоб росла Богові на славу, а нам, людям – на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.

 

І до сьогодні зберіглася ця традиція. В неділю віруючі відвідують церкву і беруть із собою гілочки верби, яка вважається символом весни і нового життя. За повір’ям, гілочки цієї рослини захищають будинок від хвороб, бідності, пожеж, повеней і інших неприємностей.

 

Народні звичаї на Вербну неділю такі: якщо після богослужіння зустріти людину, якої не було в церкві, а також увійшовши до хати та, заставши когось, хто проспав заутреню, – їх потрібно жартома вдарити гілочкою свяченої верби, примовляючи: 

“Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень Великдень,

Недалечке червоне яєчко!”

Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли; а, б’ючись, примовляли:

 

Будь великий, як верба!

 

Управління по роботі з особовим складом

департаменту персоналу Головного управління НГУ