НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

У військовій частині 3053 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України чергова партія військовослужбовців строкової служби, які вісімнадцять місяців тому прибули до Хмельницького з  Чернівецької області, відслуживши встановлений термін, отримали на руки свої військові квитки та залишили військову частину.

 

Цьогоріч, у зв’язку з карантинними заходами, звільнення в запас відбувається  без урочистого шикування особового складу військової частини, проте з обов’язковим відзначенням солдатів за сумлінну службу.

 

«Я проходив службу у роті, що займається конвоюванням. Для того, щоб служити у такому підрозділі, маєш відповідати певним вимогам та володіти конкретними якостями. У такій командній роботі, яка була у нас при виконанні службово-бойових завдань, треба постійно бути в формі, щоб не підвести, відповідати тому, чого від тебе очікують. В армії навчився бути відповідальним, самостійним, долати труднощі та радіти успіхам. Впевнений, що у цивільному житті усе це мені дуже знадобиться», – розповідає  солдат Богдан Татарин.

 

 

По приїзду додому у найближчих планах  Богдана – трохи відпочити та продовжити роботу за вподобанням – барменом в одному з ресторанних комплексів рідного міста, а службу в армії, переконаний, згадуватиме як найкращу школу у своєму житті, яка дала неоціненні уроки та досвід.

 

Солдати Іван Албулеса та Назарій Іпатій проходили службу в автомобільному взводі військової частини, оскільки обоє люблять техніку і в армії займалися саме тим, до чого лежить душа.

 

«Коли робиш справу, яка до вподоби, то і всі труднощі військової служби зносити легше, – ділиться Іван, – ще на етапі розподілу по підрозділах, коли ми тільки прибули у військову частину, командири визначали, хто що здатен виконувати якнайкраще, з чим справиться, в чому розвине та вдосконалить свої навички, щоб користь була як для усієї нашої загальної справи, так і конкретно для кожного солдата.  Час пролетів непомітно та був використаний якісно: я чесно відслужив, як має зробити чоловік, навчився багато того, чого б я не навчився ніде більше. Наприклад, водити та обслуговувати великогабаритні військові автомобілі КрАЗ. Зараз із нетерпінням чекаю від’їзду додому, зустрічі з рідними. Точно знаю, що згадуватиму свою строкову службу у Хмельницькій військовій частині, та зможу поділитися досвідом з тими, на кого ще чекає служба в армії».

 

Надалі  Іван планує професійно продовжити улюблену справу – піти служити водієм в одну із правоохоронних структур.

Для Назарія Іпатія півторарічна військова служба була, перш за все, необхідним життєвим досвідом, що вплинув на гартування його характеру, сили волі та уміння формувати цілі і рішучість для їх досягнення на подальше життя.

 

«До призову на військову службу вже мав освіту слюсаря з ремонту автомобілів та прихильність до усього, що стосується автомобільної техніки. Тож, і за моїм бажанням і за відбором, потрапив в автомобільний взвод, де відслужив усі півтора року, – розповідає Назарій. –  Вважаю, що це дуже добре – зважати на те, що людина любить і вміє робити, її бажання, бо тоді на посаді, яку обіймаєш,  все буде виходити найкраще. Все чого навчився тут – дисципліна, витривалість, відповідальність, практичні професійні навички – усе це скоро мені дуже знадобиться, бо після короткого відпочинку планую піти служити в Державну службу України з надзвичайних ситуацій».

 

Хлопці повезли додому найкращі спогади, неоціненний досвід, знання й уміння у такій важливій справі, як захист рідної країни.

 

Марина Березюк

Фото автора