НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

Валерія – перша жінка-магістр денної форми навчання оперативного факультету Національної Академії НГУ та нині офіцер відділення психологічного забезпечення Східного територіального управління.

Студенткою психолого-педагогічного факультету Луганського національного університету вона спробувала себе у цій якості під час практики в обласному військкоматі у 2010 році. Стресостійкості військовослужбовців була присвячена її перша магістерська робота. А от щоб працювати зі строковцями, студентці педагогічного ВНЗ коштувало неймовірних зусиль. Стати психологом було її особистим рішенням. А от перетворитись на військового психолога – це вже історія пригодницького жанру.

 На той час без військової освіти здобути цей фах було складно, до того ж Валерії було 23 роки, це унеможливлювало за українськими реаліями, вступити до військового вищого навчального закладу.

«Але мрії існують для того, щоб їх втілювати у життя», – впевнена Валерія.

«Коли мені зателефонували з полку [військова частина 3035, тоді дислокувалася у Луганську Примітка автора], що є посада для жінки-військовослужбовця, то я, навіть, не задумувалась, на яку йду. Я була щасливою, що зможу вдягнути форму. Армія – це, дійсно, те, що треба тільки любити! Два роки, які я віддала військовому звязку пролетіли як мить. Незабаром я стала молодшим сержантом», – ділиться Валерія.

Проте невдовзі прийшов апокаліптичний жах весни-літа 2014-го року. Нічний штурм і, врешті, захоплення російськими найманцями та їхніми прихильниками військової частини 3035, де вона тоді служила, мав перекреслити її мрію назавжди.

 

«Процес захоплення полку відбувався, фактично, у прямому ефірі. Військова частина знаходилась серед багатоповерхівок. Шансів втриматись не було. Постійно мучило одне питання: «Що буде далі? Невже це все?» Трохи раніше штурмували конвойний батальйон, тоді загинув Дмитро Шелємін. І ось на ранок частина була розграбована і перебувала під повним контролем сепаратистів, деякі вікна кабінетів вигоріли вщент. Уже за два дні я їхала залізницею до Харкова, щоб більше ніколи не повернутися до Луганська! Потяг тоді запізнився на чотири години, ми змогли виїхати, проте в дорозі на нас почали полювати озброєні російські найманці. Нас врятувало лише те, що ми добиралися інкогніто, без документів та форми. Того разу нікого не схопили і не зняли з потяга. Уже пізніше я усвідомила, це могла бути моя остання мандрівка».

Хто б міг тоді подумати, що цей крок у невідомість, стане стрибком до мрії? Тоді ж Валерія мала з собою лише пару суконь. Перша ніч у незнайомому місті пройшла на кушетці у маніпулятивному кабінеті медичної частини.  

«Тоді, власне, почали формувати штат 3-ї бригади оперативного призначення. І саме тут згодом з’явилася потребу у психологах. Я мала таку освіту і з радістю стала на цю посаду та отримала первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта. Уже з лютого 2015-го року я, а також моя колега Маргарита, яка наразі служить в ОЗСП, стали одними з перших жінок-психологів, які працювали психологами в районі проведення АТО.

Каже, що упродовж відрядження об’їздили всі блокпости, які дислокувалися на той час у звільненому Слов’янську.

Та у психологів теж бувають кризові періоди, коли життя наповнюється невизначеністю, з’являється прагнення все покинути, коли здається, що все у світі проти тебе. Саме такі часи настали у Валерії у перші місяці 2019 року. Вона вирішила вступити до Національної академії НГУ. Навчатися на оперативному факультеті їй – старшому лейтенанту – було чи не удвічі складніше, ніж її колегам – досвідченим майорам та підполковникам (зрідка капітанам). Їй довелося їх наздоганяти – і це були надзвичайно важко. Саме тут у нагоді стали фахові знання:

«Психологія допомагає перемагати. Я маю нетерплячий темперамент. Відступати – це та задача, яку не можу виконати за жодних умов. Я ж була першою жінкою, яка вчилася на стаціонарі оперативного факультету НАНГУ, я не мала права навчатися абияк! Я мала довести – ми можемо! Розуміла: будь-якої миті можна перекреслити свою мрію якоюсь дрібничкою!»

 

Сьогодні дівчина продовжує нарощувати професіональні м’язи. Для цього спить приблизно чотири години на добу, бо несе службу і паралельно навчається у Харківському інституті Гештальту і Психодрами, де мріє отримати сертифікат, який дозволить їй займатися психотерапією, аби ще краще розуміти і рятувати людей.

 

Відділення інформації і комунікації Східного ТУ НГУ