НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

Міжнародний день миротворців ООН відзначають завтра, 29 травня. Це свято також для трьох гвардійців нашої військової частини 3008 – підполковника Сергія Карпушева, майора Віталія Федоренка та капітана Максима Добровольського.

Усі вони у свій час виконували непросту місію під егідою ООН.

«Я б знову одягнув берет миротворця», — поділився думками підполковник Сергій Карпушев, командир батальйону оперативного призначення військової частини 3008.

– Куди б поїхали?

– У Судан, наприклад, чи на Кіпр, аби ще раз відчути себе у надзвичайно відповідальній ролі, яка покладається на людей у блакитних беретах.

На перші навчальні курси миротворців Сергій Карпушев потрапив випадково. Було це у 2007 році. На той час він уже мав диплом фахівця з перекладу. Опанував дві іноземні мови – французьку й англійську. Освіту здобував у Харківському інституті внутрішніх військ. По його закінченні служив у спецпідрозділі «Омега».

 

«Одного разу під час шикування на плацу командир запитав, хто володіє іноземною мовою, — згадує Сергій Карпушев. – Зі строю вийшли двоє, я і ще один військовий. Після цього мене відправили у відрядження в Італію на навчання на курсах підготовки миротворців».


У перше закордонне відрядження під егідою ООН Карпушев вирушив у 2008 році. Йому надали можливість визначитися з вибором країни – Косово або Ліберія. Обрав Ліберію. Поїхав у ролі спостерігача ООН.

Співрозмовник каже, що може довго розповідати про те, як звикав до непростого клімату, до незвичних умов. Але не це найбільше запам’яталося.

Головні враження, які зберігає дотепер, це контакти з миротворцями з інших країн. На той час у Ліберії виконували завдання представники 42 країн.

Перед поїздкою у місію я служив у спецпідрозділі «Омега» і це стало визначальним, аби мене запросили в Ліберії в Академію поліції, — розповідає підполковник Карпушев. – Тренував спецпризначенців загону швидкого реагування. Заняття відбувалися з американською програмою. Тренування відбувалися зі зброєю. Адже поліціянти мали протистояти озброєним бандам. Там найчастіше контактував з учасниками миротворчої місії, бо в Академії працювали представники з багатьох країн, серед яких було двоє українців.

Упродовж восьми місяців тривав навчальний процес в Академії. Перед тим чотири місяці виконували завдання з патрулювання на станції поліції.У березні 2009-го він повернувся додому, у рідний спецпідрозділ «Омега», Привіз з собою символ миротворця – блакитний берет ООН.

Таких беретів у нього два. Друге відрядження у ролі миротворця Карпушев здійснив в Індонезію, точніше у Східний Тимор. Він уточнює, що на той час це була наймолодша держава світу.
Там завдання були ще складніші, ніж в Ліберії. Протистояли озброєним місцевим бандам. Крім того, охороняли іноземні посольства, кораблі, інші об’єкти. Два роки та сім місяців тривало відрядження.

Це його друга вища освіта. Першу здобував там же, у Харкові, в тодішньому Інституті внутрішніх військ. Отримав диплом фахівця з іноземних мов. Володіє французькою й англійською.

Виконання завдань у миротворчій місії дало можливість суттєво вдосконалити англійську. «Тепер дочку навчаю, — каже підполковник. – Аби вона краще знала і я не забував мову».

Одна із незабутніх історій українського миротворця – це пологи, які довелося приймати комбату в Ліберії.


«Тієї ночі поверталися з патрулювання, нас зупинили цивільні, серед яких була вагітна. Попросили допомоги якнайшвидше доправити її в лікарню. Ми їхали дуже швидко, але ближче до кінця шляху мені довелося самостійно приймати пологи. Через кілька тижнів жінка прийшла до нас на станцію подякувати і повідомила, що доньку назвала Україною, на честь українських миротворців».

Сергія Карпушева запрошують на чергову, третю, миротворчу місію у Судан. Але підполковник переконаний, що допоки в Україні триває війна — його досвід потрібен країні. Тому йому місце – у строю, серед десятків бойових побратимів.

 

Авторка: Анна Лазуренко