НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

Як це – не розлучатися від самого народження, разом робити перші кроки, вчити перші слова, сидіти всі шкільні роки за однією партою, а потім – разом вступити та закінчити коледж й, отримавши одного дня повістки, піти служити у Нацгвардію. Звісно ж, разом.

Про усе це знають брати-близнюки Дмитро та Андрій Бондаруки, які наразі проходять строкову службу у військовій частині 3053 Нацгвардії України.

«Навіть, якби й хотів, не можу уявити свого життя без мого брата поруч, – розповідає Дмитро. – Ми дійсно завжди разом і навіть відчуваємо емоції та стан один одного на відстані. Те, що ми служимо разом, думаю, полегшує наші військові будні, адже поруч завжди є рідний брат, який, за сумісництвом, і твій найкращий друг. Він відчуває та розділяє усе, що переживаєш ти сам».

Врівноважені, позитивні, в міру серйозні та товариські брати Бондаруки ось уже дев’ять місяців служать у підрозділі, що займається конвоюванням, екстрадицією та охороною підсудних. Службово-бойові завдання не з легких, однак, як розповідають, самостійно та свідомо обрали як підрозділ, так і війська для проходження строкової служби.

«На час, коли отримали повістки з військкомату, були готові фізично та психологічно до служби в армії, – ділиться Андрій. – Багато наших спільних друзів та знайомих вже пройшли цей шлях, також рідні з нашої родини дали нам приклад гідного виконання чоловічого та громадянського обов’язку перед Батьківщиною. Тож жодних сумнівів, негативних налаштувань щодо строкової служби у нас не було. Сприйняли це як належний  та необхідний етап життя».

Коли прийшов час іти до війська, хлопці уже закінчили Млинівський державний технолого-економічний коледж, що на Волині, де Дмитро здобув спеціальність бухгалтера, а Андрій – технолога з переробки продукції тваринництва, та  працювали у Луцьку та неподалік міста.

«У військкоматі, звісно, раді були можливості обрати, у яких військах проходити службу наступних півтора роки, – продовжує Дмитро. – Могли обирати серед прикордонних військ на Рівненщині та батальйону Національної гвардії, що в Хмельницькому. Ми обрали Нацгвардію. Дещо знали про це військове формування та могли спостерігати за їхньою службою, наприклад, під час масових заходів чи охорони правопорядку у нас в Луцьку, де також є військова частина Нацгвардії. Окрім того, вже під час навчального збору у перший місяць служби, мали нагоду й обрати підрозділ, в якому бажаємо служити. Як бачите, обрали роту, що займається конвоюванням. Не розчаровані».

Найважче, зізнаються хлопці, було на самому початку служби, коли, крім адаптації, значних фізичних навантажень, необхідно було у дуже короткі терміни вивчити великий обсяг інформації, без досконалого знання якої солдат не допускається ані до виконання службово-бойових завдань, ані до стрільб чи інших дій.

«Хоч було непросто, ми разом подолали всі труднощі, підтримували й допомагали один одному. Інакше не вміємо, – усміхається Андрій. – Сьогодні військова частина – це наш дім, де почуваємося спокійно та впевнено. Знайшли тут нових друзів, здобули необхідні для кожного чоловіка знання, уміння й навички. Наприклад, володіння зброєю, прийомами рукопашного бою, стали витривалішими й сильнішими фізично. Абсолютно впевнений, що усе це знадобиться нам у подальшому житті, щоб захистити слабшого, захистити свою землю, бути відважним та впевненим у собі».

 

Після завершення строкової служби брати планують поновити діяльність, якою займалися до призову, адже за ними збереглися їхні робочі місця у їхньому рідному місті.

А поки що солдати Бондаруки з нетерпінням чекають на зустріч з рідними та друзями, адже вже післязавтра відбувають у відпустку додому. Відновившись та відпочивши у колі найрідніших людей, хлопці ще протягом дев’яти місяців продовжуватимуть службу у лавах Нацгвардії, пліч-о-пліч стоячи на захисті Батьківщини та її народу.

Марина Березюк

Фото автора