НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

Доктор філологічних наук, професор, професор кафедри філології, перекладу та стратегічних комунікацій гуманітарного факультету Людмила Пелепейченко в дослідження вкладає не тільки розум, а й душу. Це її наукове правило, якого вона завжди дотримується.

У її доробку понад 155 наукових праць, за плечами 45 років досвіду. Крім того, саме Людмила Пелепейченко ввела вкрай важливі для військовослужбовців Академії дисципліни, що стосуються комунікативної компетентності, знання, вміння і навички якої забезпечують успішність спілкування в будь-яких ситуаціях і запобігають небажаним наслідкам конфліктів. Про бажання вдосконалюватися, наставників, взаєморозуміння з курсантами, читайте у нашому щотижневому проєкті «Сила в науці».

 

Давно зрозуміла, що бажає бути демократичним викладачем та керівником майбутніх фахівців.

 

Людмила Пелепейченко закінчила Харківський державний педагогічний інститут ім. Г.С. Сковороди в 1971 році. Саме там вона і почала свою наукову діяльність. Після випуску працювала викладачем, досліджувала лексичну і фразеологічну семантику російської та української мов. Далі був захист кандидатської дисертації на тему: «Семантична структура відприкметникових іменників російської та української мов».

«Науковим керівником моєї кандидатської дисертації була доктор філологічних наук, професор Лідія Андріївна Лисиченко. На той час вона була деканом філологічного факультету Харківського державного педагогічного інституту ім. Г.С. Сковороди і завідувачкою кафедри української мови цього ж факультету. Мені пощастило працювати з такою людиною. Вона захоплена своєю професією, наукою, незважаючи на те, що зараз уже на пенсії. Я була в захваті від її працездатності, вміння організувати свій час, об’єктивності в оцінці людей і подій, людяності. Мені подобалось те, що Лідія Андріївна ніколи не нав’язувала своїх поглядів і оцінок, ніколи не намагалась домінувати в спілкуванні. На її прикладі я добре зрозуміла, що значить бути демократичним керівником».

У 1996 році Людмила Пелепейченко захистила докторську дисертацію, яка була присвячена перехідним явищам у семантиці слів та фразеологічних зворотів. Обидві роботи для нашої науковиці мали практичний вихід на створення словників та проблеми перекладу.

 

Впровадження дисциплін із комунікації в Академії Нацгвардії

 

Із Національною академією Національної гвардії України Людмила Пелепейченко пов’язала своє життя у 2002 році, починаючи з посади професора.

Перехід на роботу в Академію докорінно змінив сферу наукових інтересів нашої героїні.

«Командуванням Академії було поставлене завдання обрати напрями наукової діяльності, необхідні для військових структур із правоохоронними функціями. Я добре усвідомила, наскільки важливою для військовослужбовців є комунікативна компетентність, саме вона забезпечує успішність спілкування в будь-яких ситуаціях і запобігає небажаним наслідкам конфліктів. Тоді я почала досліджувати проблеми комунікації загалом та у військовій галузі зокрема».

Протягом 9 років (2002 – 2007; 2009 – 2013) Людмила Пелепейченко обіймала посаду завідувачки кафедри філології, перекладу та мовної комунікації, а з 01.09.2013 – професорки цієї ж кафедри. Людмила Пелепейченко розробила 7 авторських дисциплін, які впроваджені в навчальний процес Академії Нацгвардії. Це – «Основи теорії мовної комунікації», «Мовна комунікація в діяльності сил охорони правопорядку», «Сучасна військова риторика», «Стратегічні комунікації військ», «Комунікативний аспект діяльності офіцера НГУ», «Міжкультурна комунікація», «Новітні теорії дослідження мови».

На науковому рахунку Людмили Миколаївни понад 155 наукових публікацій. А ще – 11 кандидатів наук, у яких вона була науковим керівником та 1 докторка наук, у якої вона була консультантом. На запрошення колег із Національної академії Служби Безпеки України підготувала розділи для 3-х монографій із проблем комунікації в секторі безпеки та оборони України, дві з яких є міжнародними, а одна присвячена сучасним подіям в Україні («Стратегічні комунікації в умовах гібридної війни: погляд від волонтера до науковця»). Людмила Миколаївна залучила до обраного напряму досліджень своїх колег з Академії. Разом вони підготували до друку 5 колективних монографій із проблем комунікації та 2 – з проблем лексикографії та підготовки перекладачів.

Загалом Людмила Миколаївна вважає, що Академія Нацгвардії має великий науковий потенціал і успішно його реалізує.

«Зміни не можна не помітити: спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій за спеціальністю «Національна безпека України», два фахових видання, кількість докторів філософії та доцентів постійно зростає. Проте є і нереалізовані перспективи: хотілося б, щоб наша Академія стала провідним науковим центром серед військових вишів України. Тобто, завжди потрібно прагнути до більшого, ставити нові цілі».

Більше того, Людмила Пелепейченко постійно працює над підвищенням свого наукового і професійного рівня. На підтвердження цього – участь у міжнародних конференціях. У 2019 році брала участь у конференції щодо дослідження різних напрямів розвитку філологічних наук в Україні та Європейському Союзі, яка проходила на базі Північного університетського центру у Бая-Маре (Румунія). У 2020 році на базі Південноукраїнської організації «Центр наукових досліджень», що у місті Одеса, взяла участь у конференції стосовно нового та традиційного в дослідженнях сучасних представників філологічних наук.

 

Про взаєморозуміння і успішну взаємодію з офіцерами та курсантами

 

Сьогодні Людмила Миколаївна в Академії викладає 2 дисципліни із своїх авторських: «Стратегічні комунікації військ» і «Комунікативний аспект діяльності офіцера НГУ». На її думку, викладати офіцерам та курсантам – надзвичайно відповідальна справа.

«Я відчуваю особисту відповідальність за якість дисциплін, які викладаю курсантам та офіцерам – слухачам магістратури. І по життю керуюсь правилом, що у викладання, як і в наукове дослідження, треба вкладати не тільки інтелект, а й душу. Переконана, що головне у викладацькій діяльності – взаєморозуміння і успішна взаємодія. Під час навчання військовослужбовців намагаюся кожного з них зрозуміти, правильно оцінити, допомогти в їхньому професійному зростанні та особистому розвитку. У нас взаємодія двостороння: я не тільки їх навчаю, а й навчаюсь у них. Я бачу перед собою не об’єкт, який я маю наповнити інформацією, а інтелектуальних, креативних, вдумливих, ерудованих людей, відкритих до нових знань. Офіцери – слухачі магістратури – вже мають цінний практичний досвід, і всі теоретичні питання, які ми обговорюємо, вміло проєктують на вирішення практичних проблем військової діяльності. Мене часто приємно вражає вміння молодих офіцерів швидко реагувати на нові ситуації і миттєво приймати правильні рішення. Я вчуся у них організованості, вмінню будь-яку проблему сприймати не однобоко, а в контексті комплексу обставин, у панорамі. Курсанти поки що не набули досвіду, але їх уміння моделювати можливі професійні ситуації, оригінальність рішень – це риси, які можуть навчати і викладача. Викладання я сприймаю як практику, яка є критерієм істини, знайденої в процесі наукової роботи».

Головне в роботі – оточення, в якому перебуваєш

 

Всі знають, що ті, хто поряд з нами, здійснюють величезний вплив на нас та наше життя. Оточення Людмили Миколаївни викликає у неї лише позитивні відгуки. Саме про це говорила Людмила Миколаївна, відповідаючи на питання про те, якими своїми здобутками вона особливо пишається.

«Мені здається, що слово «пишатися» звучить надмірно пафосно щодо самооцінки. Я пишаюся колективом, в якому працюю – кафедрою філології, перекладу та стратегічних комунікацій гуманітарного факультету, її талановитою завідувачкою Іриною Лисичкіною. Без перебільшень – Академією та Національною гвардією України. Якщо я зробила невеликий, але все ж внесок у нашу спільну справу – підготовку офіцерів для Національної гвардії України, то вважаю, що можу бути задоволеною.

Стосовно того, діяльність кого з вітчизняних чи закордонних науковців Людмила Миколаївна бере за приклад, вона однозначно відповідає, що кожна людина індивідуальна.

«Я не вважаю, що маю брати когось за приклад. Кожна людина проживає своє життя, вона має шукати свій шлях, позицію, життєве кредо. Якщо береш когось за приклад, можеш легко втратити себе, перестати бути собою. Я хочу, щоб і мої помилки, і розчарування, і успіхи були тільки моїми».

 

«Неможливість поєднувати кар’єру та особисте життя – міф, який я категорично заперечую»

 

Не дивлячись на наукові здобутки нашої героїні, у Людмили Миколаївни чудова сім’я. Вона запевняє, що можна поєднувати кар’єру та сім’ю, головне в цьому – не лякатися труднощів, знайти взаєморозуміння і в сім’ї, і на роботі.

«Життя не є простим у будь-якому випадку, воно не буває без труднощів. Не буду кривити душею – іноді буває нелегко все встигати, особливо, якщо хочеш, щоб всюди був порядок. Тут важливо правильно спланувати свій день і передбачити можливі ускладнення. Моє життєве правило – «Пам’ятай про тих, хто поряд із тобою». Сім’я мені допомагає, але я завжди старалась не перекладати те, що я роблю швидше і краще, на інших. Родина в мене відносно невелика – чоловік, двоє синів, один із яких одружений, а отже, – моя чудова невістка, внучка, внучатий зять і найголовніший мужчина в сім’ї – правнучок. Підтримка рідних, навіть моральна, а вона завжди є, приносить задоволення, мотивує і надає наснаги. Мені ніколи не здавалось, що життя проходить повз мене. Якщо ти любиш свою родину і свою роботу, то будеш активним, натхненним, знайдеш час на всі справи. Неможливість поєднувати кар’єру та особисте життя – міф, який я категорично заперечую.

 

«Дорогу здолає той, хто йде, а двері відчинять тому, хто постукає» – не просто вислів. Це – глибока життєва філософія і кредо Людмили Миколаївни Пелепейченко. Будь-яка справа, безперечно, починається з першого кроку. Головне, зробити його назустріч своїм мріям, адже кожна людина робить себе сама, пройшовши нелегкий шлях до успіху.

Відділ міжнародних зв’язків, інформації та комунікацій НА НГУ