НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ


 

Телефон довіри (044) 226-22-52

35 років тому він сховав тут свої дитячі спогади: Старобільські річки, вивітрені терикони, вишні у дідовому саду і дітвора, до зустрічі з якою він готувався цілий рік. Сьогодні він дорослий чоловік, батько двох дітей, офіцер Національної гвардії України. Та й Старобільськ для нього став іншим…

Командир ротної групи військової частини 3005 НГУ підполковник Олег Ковтунов раніше був на посаді командира пожежної роти на арсеналі ЗСУ, а згодом з 2017-го віддав перевагу Десантно-штурмовим військам Збройних сил України

«Моя професія мирна, вона не передбачає участі у бойових діях, основним завданням моїм є забезпечення пожежної безпеки на польових артилерійських складах, але і Старобільськ не готувався до того, що сталося…».

У  2020 році чоловік закінчив служу в ЗСУ і вже того ж року його поновили на службі у Національній гвардії України у військовій частині 3005. (Змінити структури необхідно було через потребу батькового лікування у Харкові.).

Позиції Нацгвардії: як несуть службу командно-спостережні пункти

Його підрозділ охороняє взводні опорні пункти на 2 та 3 рубежах охорони Луганської області, також на командо-стостережному пункті є резерв на випадок ускладнення оперативної обстановки та проведення контрдиверсійних заходів на польових артилерійських складах ЗСУ.

«Командно-спостережний пункт призначений для управління діями підпорядкованого особового складу в ході виконання службових (бойових) завдань, а також його всебічного забезпечення: підвозимо їм продукти, паливо, ліки та інше. Ми не виконуємо завдання, які виконують бійці Збройних сил, але як показує практика, коли йдуть реальні бойові дії, то всі військовослужбовці будуть приймати участь у них».

Це друга ротація Олега у район проведення ООС. Його ротна група базується у місцевій школі, яку зачинили, бо бракувало учнів. Тоді, каже Олег, тут навчалося всього 14 дітей.

«Скоро її ліквідують як заклад освіти і вона перейде на баланс Старобільської міської ради. Саме у цій школі мій дідусь, старобільчанин, проводив водійські заняття для школярів, як викладач».

Населення з повагою ставиться до військовослужбовців Національної гвардії України, адже, зізнається Олег, українські бійці підтримують порядок у будівлі школи. Не нехтують і дружбою з місцевими.  

«Урочисті заходи відтепер тут проходять тільки із залученням Національної гвардії, тут у актовому залі школи. Новорічні святки зустріли з дітьми, приготували їм подарунки, а вони нам: написали листи, пройшлися школою з нами… Для багатьох ця школа – це зв’язок з мирним дитинством, ми знаємо, що ці спогади підтримують людей у моменти розпачу…».

 Кому там не місце

«Я маю 20 років вислуги, тому спокійно перебуваю на ротації».

Такі умови, каже офіцер, виховують людяність, тут проявляється рівень культури, гігієна, дисципліна і загострюються питання санітарних умов, тому за цим тут слідкують посилено.

На питання, хто він для своїх підлеглих, чоловік каже:

«Я більшу частину беру на себе, зараз не має часу виховувати офіцера. Тут треба виконувати завдання, а не вчитися. Тут не місце крадіям, залежним людям. Задача командира зрозуміти, хто яку задачу зробить краще. Це не табір для дорослих, але і не формат виживання. Тут формується офіцер, як особистість. Тут він випробовує себе, свою стресостійкість».

«Я не загострюю питання, що я був на війні. Є люди, які дійсно бачили жахи бойових дій. Воїн – це професія. Для мене Луганщина і Донеччина – це не окупована територія, це дім моїх батьків, як гадаєте, я буду відступати?»

35 років тому він сховав тут свої дитячі спогади: Старобільські річки, вивітрені терикони, вишні у дідовому саду і дітвора, до зустрічі з якою він готувався цілий рік. Тепер його зустрічають інші діти Старобільщини, тут, у школі, і кожен раз, читаючи їхні листи він радіє, кому належить ця земля…

Пресслужба НГУ в ООС

Фото Анастасії Салашної