НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ УКРАЇНИ

Телефон довіри (044) 226-22-52

20 червня в Україні відзначають професійне свято медичного працівника.

Цим людям завжди є що розповісти, але часто цього не дозволяє медична таємниця і їхня скромність.  Ми поспілкувалися в гвардійським медиком, лікарем-терапевтом медичного пункту військової частини Нацгвардії в районі проведення ООС, щоб поцікавитися, що мотивує та що чекає на медика, який обирає воєнний шлях.

Марта родом з Львівської області, а потрапити на інший кінець України за розподілом після закінчення військового медичного вишу рік тому.

«Це було неочікувано, але я вдячна долі, що саме так все склалося. Тут я зустріла нових знайомих і  хороший колектив медичного пункту. З колегами по службі ми завжди на одній хвилі, вони стараються допомогти і розібратись в ситуації. Кожен день на посаді лікаря-терапевта приносить нові емоції і цікаві клінічні випадки», – розповідає дівчина-медик.

Історія Марти – про гордий вибір людини, яка йде за своїм признанням: «Мій батько військовий, всю специфіку служби я бачила з дитинства. Професію лікаря вибрала в шкільному віці, але водночас прагнення до військової стезі завжди залишилося. Я бачила в цьому якусь особливу впевненість, дисципліну. Закінчивши у 2017 році Вінницький національний медичний університет, я вирішала продовжити навчання в Українській військовій медичній академії, а потім – вступити в ряди Нацгвардії. Батьки завжди поважали і підтримували мій вибір».

«Дуже приємно, коли люди, які видужують, кажуть просто «дякую» і не забувають подякувати ще не раз. Найбільша нагорода – це коли військовий, який понад усе хоче додому після ротації чи строкової служби, – не їде, доки не скаже «дякую» медику», – коротка, але така мудра мотивація лікарки-терапевта.

Пресслужба НГУ ОС